Вакцина не допоможе: на Тернопільщині цьогоріч виявили близько 200 випадків скарлатини (ФОТО)

Цьогоріч на Тернопільщині виявили 198 випадків скарлатини. Це на 164 випадків більше, ніж за такий же період минулого року.

Про це розповідає "Суспільне" з посиланням на головну санітарну лікарку області Оксана Чайчук.

"У нашій області в 2023 році зареєстрували 238 випадків захворюваності скарлатиною. Якщо порівняти з 2022 роком, то відбувся ріст у 4,8 разів. В 2022 році було зареєстровано 55 випадків. У 2022 році був початок реєстрації росту захворюваності. Питома вага захворюваності дітей в 2023 році — 93,3%. Захворіло 222 дитини. У попередньому році захворіло тільки 49 дітей. За ці місяці 2024 року вже зареєстровано 198 випадків скарлатини. В порівняні з аналогічним періодом 2023 року спостерігається ріст у 5,9 разів. Тобто 2 місяці 2023 року було зареєстровано тільки 34 випадки. Питома вага дітей, які захворіли в 2024 році складає 97,5%. Більшість це діти 1-9 років".

Скарлатина - це інфекційне захворювання, яке викликає ß-гемолітичний стрептокок групи А. Для хвороби характерні дрібні точечні висипання, підвищення температури і озноб, загальна інтоксикація.

Ознаки скарлатини яскраво виражені на самому початку захворювання, що дозволяє своєчасно розпочати лікування. Однак бувають випадки, коли захворювання протікає практично без симптомів і при відсутності спрямованого лікування призводить до серйозних ускладнень.

Скарлатина класифікується за клінічною формою і тяжкістю захворювання.

За клінічної форми виділяють:

• типову скарлатину (захворювання починається з носоглотки);
• атипову скарлатину (опікова, ранова, післяопераційна, післяпологова).

За тяжкістю перебігу захворювання виділяють:

• легка форма;
• середня форма;
• важка форма (токсична, септична, токсико-септична).

Виявивши симптоми скарлатини, необхідно якомога швидше звернутися до лікарні.

Причини і наслідки скарлатини

Скарлатина виникає після передачі стрептококової інфекції від інфікованої людини (найбільшу небезпеку становлять випадки невираженого перебігу захворювання), а також від людей з назофарингітом і стрептококовою ангіною. Заразність становить приблизно 40%. Основною причиною скарлатини залишається розмноження бактерій в області зіву і мигдалин на тлі зниження імунітету. Небезпека зараження зростає в осінньо-зимовий період.

Якщо пацієнт не отримує належного лікування, інфекція поширюється по всьому організму, викликаючи порушення функцій деяких органів і систем. Наслідки скарлатини негативно позначаються на роботі серця, нирок, суглобів, головного мозку тощо.

Шляхи зараження скарлатиною

Збудник скарлатини належить до стрептококової групи, яка може вражати суглоби, нирки, мигдалини. Якщо під час проникнення інфекції в організм у людини знижений імунітет, то розвивається це захворювання.

Джерелом зараження є людина, яка хворіє на скарлатину або є носієм стрептококів. Інкубаційний період скарлатини триває в середньому 1,5-2 тижні. Інфікована людина є джерелом поширення інфекції протягом 3 тижнів з моменту появи перших ознак захворювання.

Скарлатиною можна заразитися:

• повітряно-крапельним шляхом;
• через іграшки і побутові предмети;
• за допомогою продуктів харчування. 

Патогенез скарлатини

При типовій скарлатині у дітей і дорослих вхідними воротами інфекції є слизові оболонки носоглотки, зіву і лімфатичного кільця глотки. У деяких випадках можлива атипова форма скарлатини. В цьому випадку інфекція потрапляє в організм через рану або поверхню опіку, в яких відбувається запально-некротичні процеси.

Патогенез включає 3 основні компоненти:

• септичний (мікроби поширюються в тканини, що оточують мигдалини, а потрапляючи в кров - і інші органи, важкі форми інфекції можуть формувати осередки вторинної патології у всьому організмі);
• токсичний (визначає руйнування і відділення верхнього шару шкірного покриву, а також порушення роботи серця і мозку;
• властивою ознакою є "скарлатине серце" - збільшення розмірів серця через вплив токсинів); алергічний (гостру фазу визначає поява висипань, а в ході одужання може статися ураження внутрішніх органів і сполучної тканини).

Стрептокок продукує екзотоксин, який безпосередньо впливає на розвиток ознак скарлатини: інтоксикація, висипання, лихоманка, алергічні реакції. Після одужання у пацієнта формується антитоксичний імунітет, який нейтралізує екзотоксини стрептококів будь-якої групи при наступних проникненнях інфекції в організм.

Етапи патогенезу інфекції:

• зараження; фаза інтоксикації і поширення бактерій;
• фаза алергічних реакцій; фаза формування імунітету.

 Клінічні прояви скарлатини

Симптоми скарлатини схожі з проявами ангіни або тонзиліту. Скарлатина у дітей і дорослих має схожу картину. Характерні висипання з'являються на 3-5 день з моменту захворювання. Це ознака розмноження стрептокока в організмі і його впливу на стінки дрібних судин.

Загальні ознаки скарлатини:

• підвищення температури тіла до 38 градусів і вище;
• лихоманка;
• слабкість;
• нудота і блювота;
• збільшення мигдаликів з утворенням нальоту і гнійників;
• почервоніння горла (так званий "вогняний зів");
• язик малинового кольору з набряклими, опуклими сосочками.

Характерна ознака скарлатини - чистий носогубний трикутник на тлі почервонілих щік.

Особливості протікання скарлатини при вагітності

Скарлатина на ранніх термінах вагітності може стати причиною викидня, а на більш пізніх термінах викликати ускладнення. Після скарлатини може розвитися внутрішньоутробна гіпоксія і/ або запальні захворювання дихальних органів плода. Також, хвороба може стати причиною складних пологів. До прийому антибактеріальних препаратів при вагітності вдаються тільки в крайньому випадку.

Особливості скарлатини у дорослих

Скарлатина у дорослих проявляється практично так само, як і у дітей, проте протікає набагато важче, з критичним підвищенням температури і судомами. Найчастіше симптоматика у дорослих нечітка, що ускладнює постановку діагнозу і не дає змоги вчасно розпочати лікування.

Ускладнення скарлатини

Ускладнення захворювання можна розділити за типами та термінами виникнення.

За типами ускладнення бувають:

• токсичні (інфекційно-токсичний шок);
• інфекційні (ангіна, лімфаденіт, отит, аденоїдит, синусит, ларингіт, бронхіт, пневмонія тощо);
• алергічні (інфекційно-алергічний міокардит, синовіт, гломерулонефрит, ревматизм).

За термінами виникнення виділяють:

• ранні (бувають токсичними та інфекційними, виникають в основному через відсутність антибактеріальної терапії, з'являються на перший тиждень з моменту появи симптомів);
• пізні (інфекційно-алергічні і іноді септичні, з'являються на другий тиждень з моменту появи симптомів).

Скарлатина у дітей раннього віку зустрічається рідко (завдяки імунітету, отриманого від матері), інтоксикація та інші симптоми проявляються в легкій формі, частіше проходить на тлі ГРВІ.

Перша допомога при скарлатині

Коли проявляються симптоми скарлатини, в першу чергу потрібно контролювати стан пацієнта і вчасно звернутися до фахівця. Категорично заборонено займатися самолікуванням, давати хворому антибактеріальні препарати без погодження з лікарем.

Для підбору правильної тактики лікування необхідна точна діагностика скарлатини, виключення схожих за симптомами захворювань.

Діагностика скарлатини

Діагностика захворювання включає бакпосів слизу з носа і зіву, виділень з рани, а також диференціальну діагностику.

Лікар зазначає такі ознаки:

• лихоманка, слабкість, підвищення температури;
• поява характерних висипань;
• білий слід на шкірі живота протягом 10-15 сек. після натискання;
• висип на обличчі і блідість носогубного трикутника;
• білий наліт на корені язика;
• яскравий рум'янець на щоках;
• малиновий язик з характерно збільшеними сосочками;
• лущення шкіри в місцях висипань; локалізація висипань в місцях згинів. 

Лікування скарлатини

Лікування скарлатини на початковій стадії проводиться виключно симптоматично. Якщо хвороба протікає в легкій формі, пацієнт перебуває вдома. Госпіталізація потрібна в серйозних випадках при розвитку ускладнень. Протягом 10 днів пацієнт повинен дотримуватися постільного режиму. При скарлатині призначається курс антибактеріальної терапії для пригнічення росту кількості стрептокока і поширення його в інші органи і системи.