"Її сповідь мене надихала, а не заставляла зітхати, як зазвичай": не стало знаної тернопільської парафіянки (ФОТО)

Відійшла у засвіти добре відома парафіянам храму святого Петра у Тернополі "баба Ганя", яку нагородили медаллю медаль за підпільну діяльність в УГКЦ.

Спогадами про свою улюблену парафіянку поділився  протоігумен монастиря Ордену отців-францисканців східного обряду, настоятель церкви Святого апостола Петра в Тернополі отець Юстиніан Городечний.

"Сьогодні із мішаними почуттями відпроваджували в останню путь прекрасну парафіянку хаму св. ап. Петра в Тернополі, нашу "пані Аню" або "бабу Ганю".

Ця особа не просто ходила до церкви. Вона в ній жила, вона нею жила, вона сама (може не усвідомлюючи цього) була живою церквою, живою клітинкою в організмі Христа Ісуса.

Я люблю цю особу і тому дуже часто сідав з нею в лавку на розмову, розпитуючи за кого вона молиться, які молитви полюбляє, чому вони написані від руки і про всяку іншу бувальщину. Вона завжди була природня, коли раділа то раділа, коли їй щось не подобалось, могла сказати просто в очі, з відповідним тоном, емоціями і мімікою.

Часами "баба Ганя" мені дорікала, кажучи наприклад: "ви не вчите людей". На питання в чому мала б бути суть мого вчення, "баба Ганя" говорила: "ви не вчите так, як то колись вчили, священники у підпіллі". В кожному разі її постава, навіть коли вона мала якісь застереження, була повна позитиву, світла і доброти.

Бо ж людина, котра хоче кращого для оточення і для себе у церкві не боїться виражати радість, коли бачить добро а також не боїться виразити критику і стривоженість, коли бачить щось не те.

Мені дуже подобалось її приготування до Сповіді, вона завжди ретельно досліджувала свою совість і її спосіб сповідання заставляв мене не зітхати (як то є в багатьох випадках) а навпаки, радіти з факту, що маєш перед собою віруючу особу, віруючу (не лишень практикуючу).

Про спосіб пережиння нею Святого Причастя я сказав в прощальному слові (це лишень для втаємничених). Свого часу наша "баба Ганя" отримала від митрополита кир Василія Семенюка медаль за підпільну діяльність в УГКЦ.

Вона добре знала владику кир Михаїла Сабригу та підпільну УГКЦ загалом. А мішані почуття з приводу її похорону із зрозумілих причин: сумно, бо в другій лавці, з лівої сторони церкви її вже не побачу, а радісно тому, що на небі, в тронному залі Царя Слави зайняла своє почесне місце наша в Христі, сестра.

Світи Господи над її душею! Вічная пам`ять!", – написав отець Юстиніан.