У Тернополі викладач разом із студентами вже 10 років плете маскувальні сітки для військових (ВІДЕО)

У Тернопільському педагогічному університеті на На історичному факультеті вже 10 років плетуть маскувальні сітки  для військових. Роблять це студенти і волонтери, серед яких тепер є і переселенці. Організував цю роботу декан цього факультету Володимир Кіцак.

Про це розповідає "Суспільне".

"У нас вже 11 рік йде велика війна. Війна з потужною державою, яка задалася метою знищити нас, як державу, знищити людей, принаймні, всіх нетолерантних до Московії, всіх решта вбити або переселить на захід. Ситуація з лікарнею "Охмадит" є яскравим прикладом реалізації тих планів Московії, які вона впроваджує в життя в сучасності. Почалась війна і мої студенти, викладачі нашого університету масово пішли на фронт. Відповідно, треба було допомагати. У результаті питання: є чи нема часу — в принципі не стояло. Завідувач кафедри стародавньої середньовічної історії Іван Степанович Зуляк пішов на фронт кулеметником у 80 десантно-штурмову бригаду. Один із запитів, який він прислав — "хлопці, треба три маскувальні сітки". Де їх взяти, що де? Почали шукати по складах в Україні, маскувальні сітки не виготовляли зовсім. А те, що лишилось з радянських часів, вже давним-давно посипалось від старості. У результаті, почали робити, з чого вийде. Потім з'ясували, що у Харкові є, мабуть, єдине в Україні підприємство, яке професійно робить рибальські сітки, і ми почали співпрацю з ними. Далі постало питання тканини. Зрозуміло, що тканини камуфляжного типу, піксельного тим більше, тоді ще не було. Через те, спочатку брали, що є, а потім здогадались, що тканину, виявляється, можна фарбувати. І тут почалось. На моєму подвір'ї зробили величезний мангал, поставили чотири сорокалітрових казани і далі пішла "коломийка", дуже, я вам скажу, весела, от як чорти в пеклі смолу варять — тут так само я з моїми студентами кип'ятили тканину. На один сорокалітровий казан — це 3 кілограми тканини".

Де зазвичай ви берете тканину?

"Є два джерела. Перше, мабуть і основне – це небайдужі люди, це тернополяни й жителі довколишніх сіл. Мені навіть останнім часом пересилають з Італії ту тканину, яка там очевидно викидається, чи десь збирається. Масово присилають простирадла і ми їх фарбуємо. Друге джерело набагато менше, але теж важливе: в Тернополі і на околицях міста й області є швейній фабрики, які працюють на Міністерство оборони або просто роблять військовий одяг. Ну і як в будь-якому виробництві є відходи. У результаті ті обрізки ми забираємо і теж вплітаємо в тканину наших сіток".

Які речі загалом варто приносити для плетіння сіток?

"95% людей користується білою або злегка фарбованою постіллю. Малюночки, ведмедики, їжачки, коники і квіточки — воно все не має значення. Єдина вимога — щоб тканина не була штучна. Стан теж не має значення, якщо воно ще тільки не розповзається під руками — все, це годиться. Його можна принести сюди і далі фарбування займає годину кип'ятіння. У нас є осінні сітки і зимові, кольористка змінюється відповідно до сезону. Але фарби не одного кольору, бо те, що є в продажі, воно не годиться. Кольори занадто занадто яскраві й неприродні. А природа вимагає спокійних пастельних кольорів і це менше кидається в око, ніж щось яскраве, відповідно, я їх міксую відповідно до того, який колір мені треба. Тобто, можна зробити під сосновий ліс, можна під листяний ліс, можна під ранню й під пізню осінь. На Донеччині й Луганщині є терикони. А вони такі собі сірувато-рожево-коричневі, можна і такий колір. Можна під осінній безлистий ліс зробити, тобто, практично повністю коричневу тканину різних відтінків. Наприклад, якщо хлопці стоять на Чернігівщині — то там, в основному, хвойні ліси, часто просять темний колір. А якщо, наприклад, захід Луганщини — ліси листяні, просять світліші кольори. Зараз у нас поки що зелено, а на сході вже, наскільки я розумію, все вигорає шаленими темпами, значить, будуть просити колір стиглої пшениці, колір опалого листя з переходом до коричневого. Все це фарбується, міксується і виходить те, що просять".

Деталі у сюжеті "Суспільне":