Апеляційний суд прийняв несподіване рішення у резонансній справі щодо розповсюдження наркотиків в спортклубі Тернополя

Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу прокурора на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 8 квітня 2024 року щодо Олега К.

Органом досудового розслідування раніше неодноразово судимому Олегу К. було пред’явлено обвинувачення в тому, що він у складі організованої групи з червня 2019 року по січень 2020 року займався незаконним придбанням, зберіганням, перевезенням з метою збуту, а також незаконним збутом особливо небезпечних психотропних речовин у великих розмірах серед наркозалежних осіб м. Тернополя (ч. 3 ст. 307 КК України).

Однак у суді сторона обвинувачення лише довела, що у жовтні 2019 року Олег К. незаконно придбав і зберігання з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину. 17 жовтня 2019 року на вул. 15 Квітня у м. Тернополі він незаконно збув 0,1157 гр цієї речовини Валентині І., за що отримав 300 грн (тобто, вчинив кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України).

Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 8 квітня 2024 року обвинуваченого Олега К. визнано винуватим за ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини) та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

До відома: санкція ч.2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років із конфіскацією майна.

Прокурор не погодився з таким рішенням суду і в апеляційній скарзі просив даний вирок скасувати та новим вироком визнати Олега К. винним за ч. 3 ст. 307 КК України і призначити йому покарання у виді 9 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів детально перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що суд першої інстанції виніс законне та обґрунтоване рішення і підстав для його скасування немає.

Так, колегія суддів дослідила показання обвинуваченого Олега К., який свою вину визнав лише в епізоді, що мав місце у жовтні 2019 року, коли він придбав та зберігав у квартирі з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину, а 17 жовтня 2019 року незаконно збув її Валентині І. та отримав 300 грн. При цьому обвинувачений наполягав, що злочин учинив одноосібно, до складу організованої Сергієм К. групи не входив, отримані кошти нікому не віддавав, а витратив на власні потреби. Також пояснив, що із Сергієм К., його братом і третім учасником групи знайомий, оскільки вони жили у сусідніх будинках і спілкувались як по телефону, так і особисто.

Разом з тим, колегія суддів критично оцінила результати допитів свідків Валентини І. та Марії І. (анкетні дані свідків змінено), які повідомили суду, що із розмов інших осіб їм відомо, що брат Сергія К. передавав Олегу К. наркотичні засоби, хоча особисто вони цього не бачили. При цьому колегія суддів вказала, що ці свідчення містили відомості про загальні обставини, як то знайомство Олега К. із Сергієм К. та іншими, що обвинувачений і не заперечував, однак особисто свідки не бачили, щоб Сергій К. або інші особи передавали Олегу К. психотропні речовини чи щоб обвинувачений передавав організатору групи кошти за їх збут. Крім того, факту виконання обвинуваченим вказівок Сергія К. та відповідно його ролі виконавця в організованій групі не підтверджено і протоколи результатів проведення НСРД (негласних слідчих (розшукових) дій) щодо зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, на яких зафіксовано розмови Олега К. із Сергієм К., його братом та їх спільним знайомим, та проведення оперативних закупок психотропних речовин, в тому числі у Валентини І. Не містили цього і докази, долучені прокурором. Таким чином, поза розумним сумнівом факту участі Олега К. у складі організованої групи, виконання ним тих чи інших функції як співвиконавця у судовому засіданні підтверджено не було.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погодилась із перекваліфікацією дій Олега К. із ч. 3 на ч. 2 ст. 307 КК України і призначенням йому покарання лише за епізод збуту психотропної речовини Валентині І., оскільки дії обвинуваченого носили виключно особистий мотив, а не були спрямовані на виконання функцій співучасника в організованій групі і не охоплювалися таким умислом.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь

Погодилась колегія суддів і з призначеним покаранням, врахувавши, що Олег К. скоїв тяжкий злочин, раніше судимий, але повністю визнав свою вину в частині перекваліфікованого обвинувачення

З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора залишила без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 8 квітня 2024 року – без змін