Синус-ліфтинг. Для чого та яка альтернатива?

У деяких випадках для успішної імплантації дентальних імплантатів має виконуватися така стоматологічна операція, як синус-ліфтинг. Вона полягає у поповненні дефіциту об'єму кісткової тканини альвеолярних відростків верхньої щелепи між 4-м та 7-м жувальним зубом. Найчастіше це зуби-моляри, рідше – премоляри, у поодиноких випадках – ікла.

Трапляється, що кісткової тканини недостатньо для успішного приживлення кореня імплантату і потрібне збільшення об’єму кісткової тканини кістковопластичним матеріалом. Для цього можуть застосовуватись різні види трансплантатів: аутогенний (взятий у пацієнта), алогенний (взятий у донора), ксеногенний (береться у тварини-донора) або синтетичний (складається з фосфату кальцію) — джерело, сайт стоматології ММ Дентал.

Які бувають види синус-ліфтингу? 

Залежно від особливостей клінічного випадку синус-ліфтинг може виконуватися за допомогою різних методик. Також може проводитись балонний (для підняття мембрани пазухи гайморової використовується спеціальний балон) або ендоскопічний (використовується ендоскопічний прилад) метод.

Закритий синус-ліфтінг

Введення остеопластичного матеріалу виконується в порожнину через вертикальний отвір, який був виконаний для імплантату. Цей метод може застосовуватися при товщині кістки не менше 7 мм. Іноді втручання виконується при товщині 5 мм, але у такому разі рішення про доцільність операції приймається лікарем індивідуально. Даний метод дозволяє заповнювати об'єм кістки на 3-4 мм та застосовується для встановлення не більше 2-3 імплантатів.

Відкритий синус-ліфтінг

Доступ для заповнення порожнини кістковопластичним матеріалом отримується з боку ясен. Для цього виконується розріз, через отвір проводиться підняття оболонки гайморової пазухи та заповнення простору костним матеріалом. Цей метод рекомендується, якщо висота власної кістки не перевищує 6 – 4 мм. Після операції встановлення імплантату може виконуватись через 3-4 місяці. При відкритому способі заповнення дефіциту кісткової тканини може встановлюватись 3 і більше імплантатів.

Синус-ліфтинг з одномоментною імплантацією

У деяких випадках операція синус-ліфтингу (закритий або відкритий) може проводитись з одномоментною імплантацією. Основним параметром, що дозволяє виконати таку процедуру, є товщина альвеолярного відростка. Вона повинна дорівнюватись хоча б половині довжини стрижня імплантату, тобто бути не менше 4-5 мм.

Синус-ліфтинг з видаленням зуба та одномоментною імплантацією

Цей метод можна застосувати за відсутності атрофії кісткової тканини, але для її нарощування виконується трансплантація кісткового матеріалу шляхом закритого синус-ліфтингу для підняття мембрани гайморової пазухи. Крім цього, кістковий матеріал закладається у корінь зуба. Після цього встановлюється сам імплантат.

Навіщо проводитися синус-ліфтинг?

Об'єм кістки в області верхньої щелепи між 4 і 7 зубами може бути недостатнім через різні причини:

• тривала відсутність зубів у місці встановлення імплантату

• травматичне видалення зуба

• індивідуальні анатомічні особливості у будові гайморових пазух

Показаннями для виконання синус-ліфтинга є атрофія кісткової тканини верхньої щелепи, що призводить до скорочення товщини альвеолярного відростка до 7 – 8 мм. Стан кісткової тканини оцінюється за допомогою ортопантограми та 3D-томографії. При призначенні операції пацієнт проходить передопераційну підготовку для унеможливлення можливих протипоказань. Для цього крім збору анамнезу виконуються аналізи крові (коагулограма, на ВІЛ, сифіліс та вірусні гепатити), рекомендується припинення прийому препаратів, які розріджують кров та алкогольних напоїв.

При дефіциті об'єму кісткової тканини між 4 і 7 зубом верхньої щелепи для встановлення гвинтового імпланту, довжина якого становить від 8 до 12 мм, повинне проводитися заповнення дефіциту кістки за рахунок кісткового імплантату. Суть такої операції полягає у піднятті слизової верхньощелепного синуса (гайморової порожнини) з наступним введенням кісткового матеріалу.

При недостатній товщині кістки присутність імплантату стандартної довжини ймовірне проникнення частини титанового «кореня» імпланту в гайморову пазуху, яке згодом призведе до її хронічного запалення (гаймориту). Уникнути цього можна за допомогою синус-ліфтингу. Зазвичай через 3 – 6 місяців введений кістковий матеріал стає кістковим ремодулянтом, і в нього може встановлюватися дентальний імплантат.

Протипоказаннями до цієї операції є такі патології та стани як порушення згортання крові, злоякісні пухлини, гострий період запальних захворювань, декомпенсація хронічних патологій, психічні порушення, автоімунні захворювання та ВІЛ, період вагітності та лактації. Після стабілізації стану пацієнта синус-ліфтінг може виконуватись.

Етапи проведення операції з синус-ліфтингу 

Операція знеболюється за допомогою місцевої анестезії, іноді додатково проводиться седація.

При закритій методиці доступ отримується у області введення кореня імплантату. Кісткова тканина просвердлюється фрезою. При цьому слизова, що вистилає гайморову пазуху, не ушкоджується. Порожнечу в зоні колишньої ділянки верхньощелепної кістки заповнюють остеопластичним матеріалом. Отвір закривається бар'єрною мембраною, що розсмоктується.

Для виконання відкритого синус-ліфтінга виконується бічний (латеральний) доступ до верхньощелепної пазухи. Хірург забезпечує безпечний доступ до необхідної ділянки та заповнює її остеопластичним матеріалом. За можливості виконується імплантація. Тканини ясен ушиваються.

Після завершення синус-ліфтингу пацієнт отримує від лікаря необхідні рекомендації для прискорення загоєння та зниження ризику можливих ускладнень. Приймати їжу можна через 2-3 години після операції, жувати в перші дні після втручання слід на протилежному боці. У перші 3-4 дні слід обмежити фізичні навантаження, далі поступово можна повертатися до звичного способу життя. Не літати літаком рекомендується протягом 1-2 тижнів після проведення кістковопластичної операції. Це обмеження обумовлено різким перепадом тиску в гайморовій пазусі під час перельоту.

Ускладнення після синус-ліфтингу

Синус-ліфтинг має виконуватися лише досвідченим хірургом. При лікарській помилці хірургічні маніпуляції можуть призводити до серйозного ушкодження гайморової пазухи. У таких випадках пацієнту забороняється після операції висмаркувати та промивати носову порожнину. Для поліпшення проходження повітря призначаються судинозвужувальні засоби.

У деяких випадках процедура синус-ліфтінг може виявитися неефективною. Для запобігання таким наслідкам застосовуються препарати для стимуляції кісткової регенерації.

При недотриманні рекомендацій лікаря у післяопераційному періоді можлива поява таких ускладнень:

• тривалі болі (понад 1 тиждень)

• інтенсивна кровотеча з носа

• підвищення температури

• виражена закладеність носа

З появою цих симптомів слід негайно звернутися до лікаря для огляду.

Якою є альтернатива синус-ліфтингу

У більшості випадків альтернативою при недостатній висоті кістки верхньої щелепи в ділянці 4 – 7 зуба може бути встановлення так званих «коротких імплантатів». На відміну від класичних імплантатів цей різновид системи для детальної імплантації має особливу конфігурацію та призначені для застосування при малій висоті альвеолерного гребня. В інших випадках пацієнту, який відмовляється від синус-ліфтингу або ця операція протипоказана, може пропонуватися протезування різними іншими ортопедичними конструкціями.

Джерело: mm-dental.com.ua