"Він робив неймовірні речі, нам його шалено не вистачатиме": у Тернополі поховали молодого воїна (ФОТО)

У Тернополі попрощалися з 31-річним бійцем Віктором Пасічником. Військовий родом із села Саранчуки. Вперше чоловік пішов на війну у 2014 році. Тоді був парамедиком добровольчої організації "Госпітальєри". Після АТО працював за кордоном, а коли почалася повномасштабна війна, знову повернувся на фронт. Захищав Україну в складі 67-ї окремої механізованої бригади.

Про це Суспільному повідомив командир роти вогневої підтримки 67-ї ОМБР Назар Сарабун.

9 вересня 2024 року Віктор загинув. Його життя обірвалося на Донеччині.

Вчора, 15 вересня, жителі міста Тернопіль зустріли бійця "На щиті". Сьогодні, 16 вересня, з "Ведмедем" попрощалися в "Домі печалі". Сюди прийшли рідні, друзі, побратими, однокласники, одногрупники та односельці чоловіка. Священники відправили панахиду. Побратими віддали Віктору останню шану.

Мати і сестра в Домі печалі Прощання із Віктором Пасічником у Домі печалі Рідні, друзі, побратими, однокласники, одногрупники Священники відправили панахиду Прощання із воїном Побратими прощаються із воїном Побратими віддали Віктору останню шану Сестра та мати бійця Мати і сестра в Домі печалі Прощання із Віктором Пасічником у Домі печалі

"Це була душевна людина, він міг вирвати із себе душу й просто віддати. Головне, щоб той, хто поруч, був щасливим. І йому було легше, коли люди збоку були веселі. У боях на ту людину можна було покластися. Ти знаєш, що де б ти не був, як би тобі важко не було, то він ніколи тебе не залишить", — говорить побратим "Гром".

Побратим "Гром". Суспільне Тернопіль

Попрощатися з бійцем прийшов капелан-доброволець Ярослав Яготін.

"З Віктором ми познайомилися у 2023 році в Лимані. І завжди було так, що ми приїжджали до хлопців, коли виходив "Ведмідь", то я розумів, що атмосфера на цілий вечір вдалася. В ньому було дуже багато життя. В мене було таке відчуття, що в дитинстві він впав у "Редбул", як ті Астерікс і Обелікс, в яких була суперсила, бо в ньому було стільки енергії, стільки радості".

Ярослав Яготін. Суспільне Тернопіль

Від "Дому печалі" похоронна процесія вирушила на Микулинецьке кладовище.

Похоронна процесія Портрет Віктора Пасічника Похоронна процесія вирушила на Микулинецьке кладовище Прощання із воїном Прощання із Віктором Пасічником Люди виходили із автівок, щоб відати шану бійцю Похоронна процесія Портрет Віктора Пасічника

Віктор Пасічник родом із Саранчуківської громади. Навчався в Тернопільському технічному університеті на інженера-механіка. У 2014 році, коли був студентом, пішов на війну добровольцем. Долучився до "Госпітальєрів", де був парамедиком. В АТО воював до 2016 року, а потім поїхав працювати за кордон. Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, чоловік знову взяв зброю до рук і став на захист держави. Воював у лавах 67-ї окремої механізованої бригади.

Побратими Похоронна процесія Прощання із воїном Прощання на Микулинецькому кладовищі Похорон Віктора Пасічника Рідні, друзі, побратими Похорон бійця Побратими Похоронна процесія

"Ми зібралися тут, щоб віддати шану справжньому патріоту України, мужньому та рішучому воїну, командиру відділення 2-го кулеметного взводу, роти вогневої підтримки, 2-го стрілецького батальйону, військової частини А4123, молодшому сержанту Пасічнику Віктору Степановичу", — каже офіцер обласного територіального центру комплектування Федір Приступа.

Матері загиблого бійця вручили грамоту пошани та скорботи від головнокомандувача Збройних сил України та передали прапор.

Похорон, Віктор Пасічник, ЗСУ, 16 вересня, Тернопіль

Матері вручили грамоту пошани та скорботи.

На кладовищі побратими та рідні діляться спогадами про Віктора. Про бійця розповів його командир Назар Сарабун:

"Ми всі знали Віктора, як осередок добра, як людину, яка робила неймовірні речі. Він був прикладом відваги, був серцем нашого, без якого більше не зможемо дихати".

Похорон, Віктор Пасічник, Назар Сарабун

Командир роти вогневої підтримки 67-ї ОМБР Назар Сарабун. Суспільне Тернопіль

Назар Сарабун повідомив, що на честь Віктора заснують стипендію.

"Стипендію Віктора Пасічника, яка буде спрямована на виховання української молоді молодіжними організаціями. Він жив Україною, він був свідомим і кращим сином України. Його справа має бути продовжена та увіковічнена в навчанні майбутнього покоління України".

Тітка Віктора Марія Дячук присвятила йому вірш.

"Вікторе, ти наша гордість цілого роду,

області, школи, свого села,

що бачив ти більше у свої роки,

окрім зброї, якою ти нищив врага.

За ті усі руки, сидівши в окопах,

ранений, контужений, змучений вкрай,

Та знав ти — це все недаремно,

щоб жила країна і твій рідний край".

Віддати останню шану "Ведмедю" прийшов друг дитинства та однокласник Богдан Багрій. Чоловік долучився до ЗСУ в 2014 році. Нині воює в 44 окремій артбригаді. Він поділився спогадами з шкільних років.

"Найяскравіше — це кожного ранку ходити 2,5 кілометри до школи. Це приблизно 30 хвилин. Ми кожного дня туди й назад ходили. Спілкувалися, обговорювали. Я досі не вірю, що він загинув. Я досі вірю в душі, що він живий. Він був хорошою людиною, освіченою людиною, був настільки розумним, що багато кому до нього ще далеко".

Віктор Пасічник, ЗСУ, похорон, Богдан Багрій

Богдан Багрій. Суспільне Тернопіль

Сестра Віктора Юлія Пасічник розповіла, що брат був нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

"Він був унікальним. Життєрадісний, позитивний, кмітливий. А ще він завжди поспішав, ніколи не мав часу. Завжди біг вперед. Його ніхто не зупиняв. Бо він не питався, чи йти, а ставив перед фактом. Він так і зробив тоді вночі 24 лютого. Я тоді була у Польщі. Мама подзвонила і сказала, що просто серед ночі він зібрався і поїхав. Мама пробувала казати, щоб не їхав".

Віктор Пасічник, похорон, ЗСУ

Юлія Пасічник. Суспільне Тернопіль

Поховали Віктора Пасічника на "Алеї Героїв".

"Люблю тебе, обнімаю, цілую, синочку. Тут твоя домівка тепер, буду приїжджати до тебе", — говорить мати бійця Ніна Пасічник.

Віктор Пасічник, похорон, ЗСУ

Ніна Пасічник біля могили сина. Суспільне Тернопіль