Катували двічі на добу, били струмом, садили на пляшку: воїн з Тернопільщини розповів про пережите в полоні жахіття (ФОТО, ВІДЕО)

Після понад двох років російського полону військовослужбовець з Тернопільщини Сергій Бойчук повернувся на службу до ЗСУ. Захищати Україну чоловік пішов на другий день повномасштабного вторгнення.

Сергій Бойчук розповів Суспільному, що 18 жовтня цього року його разом з іншими захисниками повернули в Україну.

Бойчук Сергій, обмін полоненими, історія полоненого, звільнити з полону

Сергій Бойчук, військовослужбовець. Суспільне Тернопіль

"Понад два роки не бачив сім’ї, не бачив сина. Зараз стараюся кожну хвилину чим побільше часу проводити з сином, з дружиною. Кожну вільну хвилину проводжу з сином. Я ще пам’ятаю, він малий був, а зараз вже дорослий, так багато питань задає".

Чоловік служив водієм-механіком БМП 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Отримав поранення і потрапив у полон під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Спірне на Донеччині.

Бойчук Сергій, обмін полоненими, історія полоненого, звільнити з полону

Сергій Бойчук під час служби в ЗСУ. Архів Сергія Бойчука

"Танки, "Рапіра", АГС, ВОГами закидали нас. Позицію просто розносили. Мені зразу попадання в каску. Куля каску збила, каска злетіла. Я до цієї каски підходжу, якраз хотів нагнутися, підняти її, і мені в спину прилетіло. Нас залишилося з підрозділу три чоловіки, третій був дуже тяжко контужений".

Незважаючи на поранення, разом з командиром та ще двома побратимами продовжували захищати позицію, допоки не закінчилися боєприпаси:

"Метрів п'ятсот від нас, може й менше, стояв наш 109-й батальйон від нашої бригади. Ми вийшли на них і попросили підмоги, прикриття. Нам сказали "мінус", що підмоги не буде. Ми пробували дальше просуватись. Ще бігали, відстрілювались, поки були боєприпаси.

Спочатку хотів гранатою себе підірвати. Дістав гранату, вирвав кільце. Життя в картинках пробігло перед очима. Але зрозумів, що моя сім’я мене навіть не зможе забрати, тіло собаки порозтягують там на полі. Я ту гранату в них кинув. Ще командир роти ВОГами їх трохи закидав. Закінчилися боєприпаси і вони нас взяли. Прямо на позиції роззули, розділи, берці позабирали, все, що було".

Бойчук Сергій, обмін полоненими, історія полоненого, звільнити з полону

Сергій Бойчук зі сином. Суспільне Тернопіль

Те, що довелося пережити в полоні, досі перед очима, говорить Сергій:

"Вони дуже сильно нас били, допитували. В мене було кульове поранення в спину, то вони мені рукою розривали. Руки зв’язані, мішок на голові.

Потім казали, щоб ми вибирали, кого з нас пристрілять. Я сказав, щоб мене, бо в мене є сім’я, жінка, дитина, а хлопці ще молоді, в них іще усе попереду. Кажуть, у тебе є шанс лишитись живим, якщо вибереш когось з них.

Я сказав, що ні. Після того вони посадили мене на пляшку. Потім один з них сказав, забирайте того пі…, і мене потягнули на розстріл. Сказали, давай, прощайся з сім’єю. Кажу, передайте, що я їх люблю, скучаю, що у мене все нормально".

Дружина два роки не припиняла спроб повернути чоловіка: звільнили полоненого з Тернопільщини Сергія Бойчука

Що було далі, не пам’ятає, бо втратив свідомість. Коли прийшов до тями, побачив поряд одного з побратимів, з яким обороняли позиції.

"Командира роти з нами вже не було, нас привели в якийсь кабінет. У мене оселедець був на голові, такий чуб, і в цього Ігоря також. То і мені зрізали ножем той оселедець, і Ігорю. Потім змусили нас там молитись. В Ігоря ще хрестик був, вервечка із синьо-жовтими зернятами. То його змусили з’їсти ці бусинки.

Поки його допитували, мене в іншому кабінеті били. Руки в мене були зв’язані. Ногами по спині стрибали, пакетом від нашого сухпайка душили, прикладали ножа до геніталій, до горла. Потім дістав пістолет, перезарядив, приставив до шиї і натиснув на спуск. Правда, без патрона.

Дістали два електрошокери. Ними отак знизу до верху водили по ногах, поки не порозряджалися. Це продовжувалось майже дві години. Потім мене взяли допитувати, а Ігоря забрали в цей кабінет, ми помінялись ролями", — розповів Сергій.

Допитували та катували двічі на день.

Є відео, яке записали в російській тюрмі, щоб передати рідним захисника. Відео Суспільному надала його дружина.

"Попросив ваш чоловік передати вам, що він живий, здоровий, що у нього все добре, записав для вас відео, але він знаходиться в полоні, щоб ви не переживали. Якщо хочете, можете записати відео для нього", — йшлося на відео, яке передали Андріані.

Бойчук Сергій, обмін полоненими, полон

У полоні Сергієві Бойчуку показують звернення його дружини. Скрін відео, яке надала дружина Сергія Бойчука Андріана

"Привіт, коханий. Ми тебе дуже раді бачити. Ми тебе з синочком дуже сильно любимо і дякую Богу, що я маю такого чоловіка. Я тебе дуже сильно люблю, чекаю, обіймаю. Я вірю, що ми скоро будемо з тобою разом", — сказала Андріана на відео, яке показали Сергієві в полоні.

Бойчук Сергій, обмін полоненими, історія полоненого, звільнити з полону

Дружина Сергія Бойчука Андріана. Суспільне Тернопіль

Дружина захисника пригадує спілкування з чоловіком перед полоном:

"Подзвонив чоловік, сказав, що вони виїжджають на позицію. Сказав, що, можливо, тиждень часу його не буде на зв’язку. Із 13 на 14 липня мені приснився поганий сон. Я відразу пишу до його побратима, питаю, де мій Сергій. Мені хлопці сказали, що втратили з ним зв’язок. Минуло десь тиждень-два, виходить до мене на зв’язок журналістка з того боку і каже, що ваш чоловік у нас в полоні".

Бойчук Сергій, історія полоненого

Вільний час Сергій Бойчук проводить зі сином. Суспільне Тернопіль

Сергій розповів, в яких умовах його утримували:

"У нас камера розміром 6 на 5, то 27 людей у нас там сиділо. Плюс туалет відкритий, просто дірка. Годували нас дуже погано. Я важив до полону 73 кілограми. Після року відсидки на цьому СІЗО я важив 47 кілограмів. Зараз уже 56 важу, я вже два місяці вдома".

Андріана два роки не припиняла спроб повернути чоловіка з полону:

"Постійні звернення, постійно пишеш в різні установи, вишукуєш установи, які зв’язані з військовополоненими. Познайомилася з дуже багатьма дівчатами, чоловіки яких безвісти зникли чи так само в полоні. Акції, різні поїздки. Багато установ ми об’їздили, було дуже багато зустрічей. Ми за кордон їздили. Поїхали у 2024 році на саміт миру, щоб підтримати четвертий параграф, де якраз йшлося про військовополонених. Хотіли, щоб звернули на нас увагу, що наші хлопці в полоні і їх треба повертати".