Алкоголь, хвороби, зґвалтування – гіркі історії тернопільських дітей-сиріт

Мами не доглядають за дітьми, зловживають спиртним. Тим часом малеча хворіє, відстає у розвитку, навіть не вміє говорити. На жаль, такі проблеми в області непоодинокі, розповідають у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей.

- Люди стають усе добрішими і небайдужими до чужої біди. Можливо, навіть останні події в Україні багатьох сколихнули, - розповідає директор центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Володимир Завіша. - Хто прийде до нас, не може забути, час від часу допомагає. Студенти-волонтери відвідують нас, є багато меценатів.

Проблеми через недогляд дітей є і будуть, і від того подітися нікуди, продовжує пан Завіша. Проте зараз в області фактично немає таких випадків, аби діти сиділи голодні в холодній хаті і всім до них було байдуже. Є сусіди, є сільська громада, є соціальні служби. Дітей не залишають у біді, пише 20 хвилин. 

Можуть перебувати до року

- Загалом у нас сьогодні 28 вихованців, хоч заклад розрахований на 25, - каже співрозмовник. - Всі діти доглянуті, гарно одягнуті, ситі та в теплі. Наші працівники для них стали другими батьками. З минулого року в нас відбулися певні зміни – притулок для дітей став центром соціально-психологічної реабілітації, а також змінилися допустимі терміни перебування дітей у нас. Якщо раніше вони могли тут бути до трьох місяців, поки вирішувалася їхня подальша доля, то зараз - до 9 місяців можуть жити у нас стаціонарно та до року – денно. Це коли родичі з певних причин не мають можливостей за ними доглядати і приводять їх на день, а на ніч забирають.

Діти потрапляють у заклад не з добра. Їхні історії різні, але кожна дитина хоче тепла та затишку.

- Нещодавно до нас потрапили двоє дітей, мама яких не доглядала за ними, зловживала спиртним, приводила додому чоловіків, - каже Володимир Завіша. – Діти були з педикульозом, шкірними захворюваннями. Ми їх переодягнули, покупали, зараз працюємо над їх розвитком та адаптацією до соціуму.

Загалом у центрі реабілітації роблять все, щоб вихованці не почувалися гіршими за інших дітей. Всі вони ходять у школу №13. Вихователі їх відводять і приводять. Вік вихованців центру – 3 -18 років.

- Найстарший у нас 17-річний Дмитро, який вже є студентом техколеджу, - каже пан Завіша. - Хлопець раніше виховувався в Інтернаті, проте він хворіє на цукровий діабет, тому потребує прийняття інсуліну. Ми його забрали до себе, адже тут він може бути під цілодобовим наглядом медиків.

Світлана стала жертвою насилля

Важкі долі деяких дітей, які зараз опинилися у центрі реабілітації, просто вражають. Приміром, 12-річна Світлана (ім'я змінене – прим. авт.) зі Збаразького району постраждала від сексуального насилля.

- Історія дівчинки складна та заплутана, - каже Володимир Завіша. - Співжитель її старшої сестри мав статеві стосунки ще й зі Світланою та її мамою. Причому це було регулярно, і дівчинка не вважала це чимось неправильним. З нею працював психолог. Ми пояснювали їй, що в такому віці жити статевим життям ще рано.

У дівчинки низький рівень знань шкільної програми, зараз з нею працюють вихователі, продовжує директор центру. Її мама та співжитель сестри наразі під вартою, тривають судові слухання. Загалом у центр потрапляли і менші діти, які постраждали від зґвалтування, додає пан Завіша. Проте такі випадки вкрай рідкісні.

Через недобросовісну маму потерпіли і восьмирічний Ігор та десятирічна Катя із Монастириського району.

- Два роки тому їх залишила мама, яка, за інформацією родичів, живе біля Києва і займається проституцією, - розповідає Володимир Завіша. - Дітей доглядала бабуся, але вона раптово померла і вони залишилися зі старенькою прабабусею, яка була не в силах про них подбати. Тож малеча потрапила у центр реабілітації. Мама знає, що діти у нас, у них є мобільні телефони, проте вона жодного разу до них не зателефонувала. Та й діти вже забули про маму. Вони освоїлися у нас, вихователі стали для них рідними батьками. Зараз йдеться про відібрання цих дітей у мами без позбавлення батьківських прав, проте жінка у суди не з'являється.

У Ігоря та Каті дуже поганий зір, завдяки спонсорам придбали для них окуляри. Також у них певна затримка розвитку, вони погано читають.

- Дуже хочеться, щоб мама опам’яталася і повернулася, - каже пан Завіша. - Але її байдужість дивує. Коли померла її рідна мама, вона не змогла приїхати, сказала, що грошей немає. Родичі їй вислали гроші, але вона так і не приїхала.

Юра і Наталя не вміли говорити

У складних життєвих обставинах опинилися і двоє дітей із Теребовлянського району - Таня у 9 класі, Євген у четвертому. Їхня мама померла через ускладнення після пологів.

- І хоч діти народжені поза шлюбом, їхній батько визнав батьківство і піклувався про дітей, - розповідає Володимир Завіша. - Проте одного раз цей чоловік щось вкрав, злякався арешту і втік. Через це діти опинилися у центрі реабілітації. Зараз чоловік у розшуку. Вихід: або батька визнають безвісти зниклим і дітям нададуть статусу позбавлених батьківського піклування, або ж якщо чоловіка знайдуть та судитимуть за злочин, то одночасно в нього відберуть дітей. Тоді їх можна буде влаштувати у родину.

Не з добра у центрі реабілітації опинилися і шестирічний Юра та трирічна Наталя. Брат із сестрою - зі Збаразького району. Ще у них є восьмирічний братик, який нині у будинку дитини.

- Мама народила цих дітей поза шлюбом, уваги їм зовсім не приділяла, - каже Володимир Завіша. - Вона закривала їх самих у хаті, погано одягала. Діти не вміли говорити, бо з ними ніколи ніхто не спілкувався. Вони навіть не навчилися ходити в туалет. Їхню маму позбавили батьківських прав.

З дітьми працюють медики та вихователі, і вже є певні результати.

- Наталя вже трохи спілкується з дітьми, вітається, сама їсть, - каже Володимир Завіша. - З Юрою трохи важче, але ми постараємося все зробити для їх розвитку, щоб вони отримали нову родину. До речі, за весь цей час, поки діти у нас, мама жодного разу про них не згадала. Хоча Збаразький район близько, можна і пішки прийти.

Діти, які опинилися у центрі реабілітації, встигли пережити вже багато труднощів. Проте соцслужби завжди дають дорослим можливість виправитися та повернути малечу додому. Адже найкраще дітям біля рідної мами, підсумовує Володимир Завіша.