Через місцеву красуню на Тернопіллі пияк кинувся на суперника з косою

Ревнивий пияк ледь не зарубав суперника косою

– Я почула страшний крик, вибігла надвір і побачила, як Степан з косою у спині повільно падав на землю. Коса просто стирчала в нього між лопатками, – тільки і змогла розповісти у суді Наталя К., місцева красуня, через яку 7 листопада минулого року у селі Лідихів, що на Кременеччині, і розігралась трагедія.

Степан з Миколою сварились не вперше, та, незважаючи на різницю у віці (Микола був щонайменше на 10 років молодшим), друзів мирила пляшка. Після чергової пиятики вони могли побитися через дурницю, але зранку Степан першим ступав на подвір’я скорого на розправу сусіда, сховавши у кишені запотілу пляшку оковитої. Чоловіки тиснули руки і, ніби нічого не сталося, сідали похмелитись.

У великому заможному Лідихові їх не вельми шанували. Це село, розташоване неподалік Почаєва, не дарма називають полуничним – за пару сезонів навіть за часів Союзу тут люди заробляли на новий автомобіль або будували хату, розповів прокурор відділу прокуратури Тернопільської області Ігор Зозуля.

Ці ж пияки були ні до праці, ні до відпочинку. Особисте життя в обох не склалося, дітей не мали, собі на прожиття заробляли, допомагаючи сусідам по господарству, однак на власних подвір’ях лад не поспішали наводити.

Декілька років тому Степан зачастив, а згодом і зійшовся з такою собі місцевою красунею, молодицею Наталкою. Односельці вибір схвалили: хоча жінка не відрізнялась зразковою поведінкою, але, можливо, вдвох почнуть нове життя, міркували селяни. А попри них візьметься за голову і спокійний, працьовитий Микола.

Натомість все склалося навпаки. Саме через співмешканку Степана чоловіки все частіше сварились, він її ревнував до товариша, тим більше, що жінка, лишивши на плиті недоварений суп, сама не раз йшла до Миколи нібито за сіллю, цибулею чи за картоплею. І могла просидіти-протеревенити в нього півдня. Коханець сердився, кричав на неї, міг навіть вдарити. Заплакана Наталя втікала городами, на прощання обіцяючи, що йде назавжди. Тим не менше, як і Микола, через пару днів верталась назад.

Якось сусідка, старенька тітка Марія, перестріла її. «Кидала б ти його, – порадила молодиці. – Він же одного разу вже ледве не забив людину, бо коли п’яний – дурний стає, нічого і нікого біля себе не бачить, за ніж хапається».

Від несподіванки Наталя остовпіла та призупинилась, отож старенька розповіла, що років десять тому Степан посварився із сусідом та ледь його не зарізав. Чоловіка заарештували. Відбувся суд, але засудили його не тяжко – потерпілий вижив, а сам горе-вбивця щиро каявся, зібрав жертві трохи грошей на лікування. І навіть на певний час принишк.

Почувши жахливу розповідь, молода жінка почала уникати коханця. Натомість він ще більше її ревнував.

От і того злощасного дня вони втрьох в обід зібрались у Степана. Наталя зварила картоплі, накрила стіл, Микола збігав за пляшкою. Сіли, почали чаркуватись. Все було би добре, якби молодий сусід не пішов курити, а жінка встала слідом. «Ти куди, с.., зібралась, – крикнув до неї господар, – чого ти перед мужиками хвостом крутиш?»

Наталя ображено шмигнула носом, повернулась і пішла на кухню, почала там гримати посудом. Розлючений Степан вийшов надвір і тепер уже вчепився в Миколу:

– Що, подобається моя жінка? Бачу, як ти коло неї увиваєшся, все ховаєтесь від мене.

– Сусіде, що ти таке говориш? Ми ж друзі з тобою, колеги, та щоб я тебе зрадив?! – розігрітий оковитою Микола ледве не заплакав.

Однак п’яний та злий Степан стиснув кулаки, нахилив голову і пішов на нього, мов бик на жертву. Микола позадкував від нього, хотів ще щось сказати, але лише махнув рукою та вийшов з хати. Господар – за ним. У дворі сусід призупинився, постояв, важко дихаючи повітрям, а потім рішуче попрямував до воріт. Тим часом Степан  озирнувся на всі боки, побачив косу, що стояла біля стайні, схопив її, підбіг до друга та вдарив у спину. Микола закричав і почав повільно падати. Господар спокійно переступив через нього і повернувся до хати, ліг і спокійно заснув, незважаючи на крики Миколи. Наталя від сусідів викликала «швидку», у двір збіглися люди, однак ніхто не наважувався торкнутися коси, аж поки сам поранений не примудрився дістати її зі спини.

Життя чоловікові врятував одяг: того дня було морозно, тож чоловік вдягнув теплу куртку і пару грубих  светрів. Відтак відбувся незначною травмою.

Цього разу суд не зважив на слова злочинця, ніби він не збирався вбивати, лише приревнував коханку до сусіда. Відтак Кременецьким райсудом був засуджений до 7 років позбавлення волі. Тернопільський апеляційний лишив вирок без змін.