Винуватцю резонансної аварії на вул. Федьковича у Тернополі дали умовне покарання

Якою є розплата за малодушність і чуже понівечене здоров’я? Доволі символічна – так зване умовне покарання. І це влаштувало усіх – суд, прокуратуру, потерпілого. Тихо, непомітно для громадськості відбувся суд над винуватцем резонансної аварії на вулиці Федьковича у Тернополі.

Мабуть, жителі міста пам’ятають про цей випадок – минулої осені серед ночі іномарка, проломивши огорожу, збила пішохода. Від удару чоловік влетів у вікно дитячої поліклініки. Водій, знявши номери з машини, з місця пригоди втік. 

Потерпілим виявився 52-річний киянин, який тієї зловісної для нього ночі приїхав із столиці до дочки. Дорогою з вокзалу і потрапив під удар шаленої «Mitsubishi Lancer». У чоловіка були важкі ушкодження: переломи ніг, крововилив у черевну порожнину, забій головного мозку з крововиливом… Словом, людина була між життям і смертю, пише Свобода. Згодом через соцмережі дочка просила допомоги на лікування.

А що винуватець? 27-річний житель Теребовлі наступного дня прийшов у міліцію з адвокатом. Цей молодий чоловік у минулому грабіжник, причому не простий – у 2009 році його засудили за двома статтями ККУ: грабіж, поєднаний з насильством, а також за грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою. Покарання – три з половиною роки позбавлення волі (між тим, санкція тяжчої з двох наведених статей передбачає: від восьми до тринадцяти років позбавлення волі).

Так от, теребовлянець зізнався, що саме він був за кермом. І хоча відразу після аварії тернополяни, споглядаючи понівечену огорожу, обдертий бік поліклініки, між собою обговорювали: водій мав бути дуже п’яним, щоб так «не вписатися», і гнати щонайменше «сотку», виявилося, що водій був тверезий. І навіть їхав нешвидко – 68-72 кілометри за годину. А винуватий в усьому технічно несправний автомобіль. Залишилася єдина обтяжлива обставина, якої годі було спекатися: водій втік з місця аварії.

Справа пішла до суду із звинуваченням за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Усе було настільки чітким і зрозумілим для суду, що навіть не досліджувалися докази, бо ж вони ніким не оспорювали (суд має таке право відповідно до статті 349 КПК). Потерпілий просив не позбавляти винуватця волі. Тобто повна ідилія…

Адвокат підсудного навіть просив застосувати до свого підзахисного амністію. Правда, на таке суд не погодився, бо це вже занадто – у ЗУ «Про застосування амністії в Україні» чітко вказано, що амністія не застосовується до осіб, засуджених за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що заподіяли тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, вчинене особою, яка зникла з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відтак у Тернопільському міськрайонному суді теребовлянця засудили до трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки. Водночас його звільнили від відбування основного покарання та встановили йому іспитовий строк два роки. Просто кажучи, відбувся умовним покаранням.

Ось такий доволі типовий фінал резонансної аварії… Мораль така: як тільки сталася біда, потерпілі волають до справедливості, закликають журналістів, громадськість, а згодом пристрасті влягаються, «вмикається» розрахунок, і тихо-мирно просять у суду суворо не карати кривдника. Така наша реальність, і засуджувати за таке потерпілих язик не повернеться. Адже вони – потерпілі. Тільки от з позиції тієї ж справедливості – справедливості нема.