Студенти із Донецька та Криму діляться враженнями про візит до Тернополя

Кілька днів тому завершився проект «Заповідник-2011», у рамках якого кращі студенти України допомагали працівникам Національного заповідника «Замки Тернопілля» в облаштуванні та упорядкуванні палацово-паркового комплексу у Вишнівці Збаразького району.

За тиждень зроблено чимало – молодь зібрала із заповідної території побутових відходів та сміття об’ємом більше 700 літрів, повністю очистила від чагарників близько 2 га парку. Студенти навіть склали рейтинг ТОП-10 найцікавіших знахідок. Але найбільшим здобутком цього проекту є те, що гості із півдня та сходу відкрили для себе Захід України, познайомилися з його специфікою та культурою. Навіть наші сусіди – студенти зі Львова знайшли для себе зовсім поруч багато цікавого і нового.
Адже окрім щоденної роботи були й товариські посиденьки навколо вогнища, купання у мальовничих водах р. Горинь, відвідини історичних пам’яток, поїздка до Почаєва, Кременця та Львова.

Хочемо подякувати науковим співробітникам заповідника, і окремо – директору НЗ«ЗТ» Анатолію Вікторовичу Маціпурі.

Мені, як ініціатору акції, було надзвичайно приємно показати новим друзям, стипендіатам конкурсної програми «Завтра.UA», рідне місто, свій край. Екскурсія Тернополем у перший день не залишила байдужим нікого.

Михайло Магазов: «Мені дуже припала до вподоби ваша Катедра. Я дизайнер і мушу визнати, що такої стильної архітектури я не бачив у соборах ні в Україні, ні за кордоном. Розписи усередині також захоплюють подих: все так витончено, красиво, колористика вражає. А самі фрески нагадують за стилем творіння Врубеля». Ще б пак, додаю я: недарма наш Домініканський костел входить до сотні архітектурних шедеврів України! Та й узагалі, церква ця завжди була вмістилищем краси – краси духовної і навіть у тому розумінні, коли в її приміщенні розташовувалася картинна галерея міста.

«Подобається, що у вашому місті багато пам’ятників. Причому у цих монументах увіковічено не політиків і вождів, як це спостерігаємо у нас, у Сімферополі, а діячів культури та мистецтва. Навіть просто прикольні статуї тішать око».

Коли я розповідаю, якою ціною даються тернополянам ці скульптури – ціною доглянутих доріг, упорядкованих парків та вирішеної сміттєвої проблеми, Маша Понік каже: «Може, Сімферополь придбав би у вас кілька пам’ятників?».

Даша Заярна, майбутній історик із Донецька каже, що у Тернополі навіть дихається якось легше. Тут чисте повітря і можна без остраху одягати білу футболку – вона не посіріє за кілька хвилин від пилу з шахт.

«Коли ми прибували поїздом до Тернополя, – зізнаються хлопці з Криму. – то думали, що Тернопіль виявиться гіршим, аніж Хмельницький, де у нас була проміжна зупинка. Однак ні – ваше місто дуже охайне, прибране, з цікавою історією і сьогоденням»

«Вузенькі вулички і своєрідні будинки навівають мені ностальгію за Амстердамом. Тернопіль – справжнє європейське місто». – каже Анастасія Магазова.

Всі мої нові друзі побували в Тернополі вперше. Із захопленням милувалися квітучими клумбами і парками, мальовничим плесом озера, дарма, що застали його у пору «цвітіння», фотографували мужні груди пам’ятника Іванові Франку і шпилі церков. Зробили світлину на пам'ять із «тернопільською Мері Поппінс» - як стипендіати ласкаво назвали монумент Соломії Крушельницької. Гості міста були задоволені. Ще б пак! Напередодні я уявляла собі, як гордо проведу своїх друзів зеленими бульварами, покажу їм найсмаковитіші «родзинки» міста. Але я не уявляла собі, як червонітиму від сорому за розбиті ущент вулиці, коли ми добиратимемося з повними валізами з одного вокзалу на інший. Або коли тричі повторюватиму таксисту «на автовокзал, а не на автостанцію!», а потім таки забирала друзів з автостанції. Що ж, у кожній бочці меду є ложка дьогтю.

Втім, позитивних вражень у гостей було набагато більше. Вони сподіваються, що коли знову повернуться у Вишнівець, то містечко, завдяки наполегливій роботі небайдужих людей, перетвориться на місце, достойне королів!
А Тернопіль складе конкуренцію Львову у боротьбі за відвідування туристами.