Тернополянин: справжній полковник, романтик і лицар. Продовження

Продовження. Початок тут http://www.0352.com.ua/article/60142.

-   Ви – військовий, отже, готові жертвувати життям. Заради чого варто його віддати?

- Життя не віддам нікому! Але коли ми пов’язуємо своє життя з другою людиною,  то ми вже частково віддаємо тій людині частинку себе. Отже, життя можно віддати заради другого життя.
- Людина сама керує своїм життям, чи вирішальними є обставини?

- Людина - сама собі режисер! Так і тільки так!. Як вона скерує, які вона рішення приймає, від того й залежить її доля.

-  Але іноді людина опиняється у безвихідному становищі…

-      Я переконаний, що безвихідних ситуацій не буває! Бувають неправильні рішення. Часто людина, потрапивши в таку складну ситуацію, губиться і це заважає їй прийняти оптимальне рішення. Тому завжди в таких випадках порада - не панікуй, заспокойся. Оціни обстановку навколо себе, оціни свої сили та можливості, оціни сили та можливості друзів, колег, сусідів. І лиш тоді приймай рішення на дію. Як правило в такому випадку ви подолаєте тимчасові незручності навколо вас.

-    Яким Ви бачите ідеального студента?
Ідеальний студент, це той який хоче вчитися. Той який має мету та наполегливо йде до неї. Той, який активний та працьовитий. Разом з активною, небайдужею студентською молоддю розробляємо КОНЦЕПЦІЮ ГАРМОНІЙНОГО РОЗВИТКУ суспільства. Суспільство наше хворе і потребує допомоги. Нажаль, політиканство наших-ненаших горе-політиків та різноманітних піар-технологів призвели до масового збайдужіння суспільства. Воно потребує ПРОБУДЖЕННЯ, як це зробити - проблема проблем!
- Чого Ви прагнете і якими принципами керуєтеся в житті?
- Тепер мрію про суспільство гармонійного розвитку, щоби розбрат та злидні відійшли в минуле. Істини, які я хочу донести до моїх студентів прості, але дуже важливі.
Плоть нічтоже. Дух  - животворить!!!
Борітеся-поборете... Бо плачь, слободи ще не дав нікому, а хто БОРЕЦЬ той здобуває світ.
Дотримуюся принципу: роби, як я! роби краще мене!

– Які риси , на Вашу думку, характерні для суспільства, в якому ми живемо?
На жаль, так і в цілому зараз в суспільстві - байдужість. Люди поділяються на чотири строю психіки:
- тваринний: людина тільки обслуговує свої природні потреби: поїв, попив, поспав і повтор..;
- зомбі: людина запрограмована (зазомбована) на певні дії;
- демон: людина вже вміло управляє своїми звичками, але не керується моралью та совістю (це безсовісні люди);
- людський: розум людини вміло управляє своїми звичками і керується при прийнятті рішення мораллю та совістю (це справжня ЛЮДИНА).
Якщо взяти за цією градацією, то, на жаль, в нашому суспільстві переважна більшість - зомбі, трошки меньше демонів, а людей ше менше…
- Отже, тваринний рівень – найнижчий, і для людини важливо сягнути людського… А як ви ставитеся до тварин?
- Тварин люблю, бо вони набагато щиріщі ніж люди. Стверджую це впевнено, бо вдома в мене живуть кішка Муся, папуга Кеша, декоративний кролик Пушок і лемінгова мишка Пуся.

- Олександр Павловичу, напевно, для Вас не є таємницею, що Ви викликаєте симпатію в жінок, зокрема, всі захоплюються Вашою елегантною зовнішністю, шляхетною поведінкою, добрим смаком, напрочуд молодою і спортивною статурою на порозі 60-річного ювілею. Як Вам вдається зберігати ідеальну – зовнішньо і внутрішньо - форму?

- Мабуть тому, що веду здоровий спосіб життя. Люблю спорт, систематично займаюся ранкової гімнастикою, не переїдаю.
Стараюся дотримуватися правил здорового способу життя. Вживаю  небагато їжі; систематично, і в дощ, і в сніг роблю ранкову пробіжку з фізичними вправами; приймаю холодний душ; дбаю про гарний сон (лягаю рано і встаю рано, без проблем). Займався плаванням, гімнастикою, гирьовим спортом, стрільбою, тенісом, шахами, шашками, багатоборством. Зайняття спортом - це прояв внутрішнього рівня культури. Намагаюся приділяти увагу: сім’ї, родині, театру, спорту, компютерним технологіям, громадській діяльності. Працюю над собою, щоб не було шкідливих звичок. Щодо одягу, то я не акцентую увагу та стилі. Люблю одяг, в якому зручно. Пріоритет надаю тому, який раптом "кинувся в очі".

- А яким жінкам Ви симпатизуєте?

- Розумним, симпатичним, несварливим, господарським, толерантним. Згадалося, як в холостяцькі роки навчався у військовому училищі. Тоді з друзями складали вимоги до майбутньої дружини офіцера: вона має бути: розумна, симпатична, мати гарний смак в усьому, смачно готувати та уважно ставитися до гостей.

- Чоловік і жінка – це все ж таки єдність чи протилежність?

- В контексті КОНЦЕПЦІЇ ГАРМОНІЙНОГО РОЗВИТКУ, над якою ми працюємо, боротьба протилежностей недозволяє в повній мірі розвинути гармонію, вона перешкоджає цьому. На наш погляд, має бути природне поєднання властивостей чоловічої статі та жіночої, тобто їх біологічні характеристики та природне призначення. Спрошено це так: Чоловік, як здобувач. Жінка, як берегиня. Але ці питання набагато складніші, тим більше з врахуванням еволюційних процесів. Тут важливу роль має відігравати родина, яка зараз перебуває в трансформації з огляду на глобальні зміни.
В загальному плані і тут має бути гармонійне поєднання властивостей сучасного чоловіка та сучасної жінки. Тема досить цікава  і потребує розвитку як в напрямку вдосконалення цих взаємовідносин, так і в напрямку розроблення концепції сучасних парадигм…

- Як свідчить історія, світ завжди був несправедливим, проте зараз суспільство, здається, пересичене обуреннями, скаргами, незадоволенням… На що би поскаржилися Ви?

- Я ні на що не скаржусь. Памятаєте: «...бо плачь свободи ще не дав нікому, а хто борець той здобуває світ». А криза - це мотивація подальшого успіху. Кризи не має бути в голові, а решта питань ми успішно вирішимо. Для цього я хочу побажати тернополянам не бути байдужими. Бо байдужий гірше зрадника та злочинця. Він сам не зраджує і не вчиняє злочину, а з його мовчазної згоди і зраджують і вчиняють злочин. Отже, не будьте байдужими!
Під час однієї зустрічі з німецьким професором, ми його запитали: чим українці відрізняються від німців? Він відповів: кожен німець не є байдужим, він є активним будівником своєї кращої долі. В Німеччині побудоване громадянське суспільство: там все вирішує громада, а в нас  вирішує все правляча партія. А партія - це частка суспільства, дуже незначна його частка; а решта людей - поза політичними партіями, і, на превеликий жаль, поза громадськими організаціями. Цим дуже вміло користаються ті, хто є при владі.
Отже, моє побажання тернополянам: якщо ми хочемо чогось досягнути, працювати над своїм вдосконаленням і не проходити, байдужо спостерігаючи, якщо ви бажите якісь недоліки. Втручайтеся і робіть так, щоб їх не було!