Природа «відвернулась» від людей. Півтори тисячі жителів Тернопільщини залишились без води

Майже півтори тисячі жителів сіл Максимівської сільської ради залишилися без води. Як розповів Максимівський сільський голова Василь Петричко, проблема з водопостачанням триває уже більше як пів року.

Торік наприкінці літа у криницях сіл Максимівка, Гори Стриївецькі та Чагарі Збаразькі почав знижуватися рівень води у колодязях. І якщо спочатку воду можна було ще дістати з двадцятиметрової глибини, то нині її 30-50 сантиметровий запас уже вичерпується. А щоб дістатися до водоносного шару потрібно бурити скважину на глибину 39 метрів. У лікарню, школу та дитячий садочок воду довозять, а населення сіл Максимівської сільської ради змушене ходити за водою до трьох діючих водонапірних веж, набирати її у посудини і таким чином хоч якось забезпечувати свої потреби, – пише Народне слово.

Чому вода пропала голова сільради з упевненістю сказати не може. Василь Дмитрович припускає, що однією з основних може бути геологічна причина, оскільки населені пункти знаходяться на карстових провалинах. Розповідає, що десь років п’ять назад під землю провалився значний відрізок залізнодорожного полотна. Крім цього, можливо, якось вплинула розробка Максимівського кар’єру.

Вихід з ситуації Василь Петричко бачить, у детальному вивченні фахівцями- геодезистами цієї проблеми, що потребує значних коштів. Інший шлях – відновлення локальних вуличних водопроводів. На території сільської ради є сім водонапірних веж, які колись функціонували і забезпечували людей водою. Однак зараз діє лише три з них.

Певні кроки у даному напрямку уже робляться. Районне керівництво обіцяє, що частково кошти на відновлення водогонів у цьому році буде виділено. Крім цього, громада гуртується у вуличні комітети і хоче відновлювати водопостачання самотужки, за власний кошт, по мікрорайонах. Така практика уже є у Чагарях Збаразьких. Люди однієї з волиць села самі відновили водопровід від діючої водонапірної вежі.

Десятки два людей пробурили власні скважини. Разом з тим, сільський голова сподівається на можливу участь громади у якомусь міжнародному гранті чи проекті. Бо природного характеру вирішення проблеми громаді годі сподіватися. Хоча, за словами Василя Дмитровича, історія повторилася, бо у 1938 році люди уже їздили по воду до Киданців. Тоді теж раптово у криницях пропала вода, але її рівень тоді сам по собі і відновився.