У Тернополі чоловік через ревнощі зарізав дружину

…Вони ще не були ворогами, просто не встигли дійти до прірви у стосунках, стояли просто з краю, коли чоловік вбив дружину. Зарізав жорстоко і холоднокровно, практично на очах у їхнього маленького сина. Коли ж на гамір прибігла теща, Сергій перелякано пробурмотів: «Наталя сама запхала в себе ніж», і спробував втекти. Та зупинився, раптом зустрівшись із поглядом маленького сина. Дитина не зрозуміла, що відбувається, підбігла і довірливо схопила батька за руку, а потім із жахом забилась у кут, намагаючись стерти з рученят кров. Материнську кров, якою були забруднені руки вбивці – рідного батька хлопчини.

Син торкався матері і не розумів, чому вона мовчить

Плачучи, бабця схопила в оберемок малого і завела у сусідню кімнату. Далі все відбулось, мов у німому кіно. У квартирі з’явились спочатку люди у білих халатах, потім – суворі чоловіки. Хлопчик знав,що це  міліціонери, але ж вони карають неслухняних дядьків, тож що роблять у їхній хаті? Тим часом один із незнайомців довго розпитував батька, бабцю і навіть саму дитину. Хлопчик гірко розплакався, почав вириватись і кликати маму, адже він бачив її там, на підлозі. Але чому її обмалювали крейдою. Згодом син, намагаючись бути непоміченим, декілька разів підходив до лежачої матері, торкався її плеча, гладив по волоссю, не розуміючи, чому вона мовчить, ніби спить. Але ж вона завжди прокидалась, тільки-но малий кликав її. Потім син почув слово «померла» і розплакався ще гірше, згадавши горобчика, якого знайшов у траві минулого року. Пташеня випало із гнізда і розбилось. Тоді мама забрала його з рук дитини і довго пояснювала, що горобчик полетів на небо, бо помер. Він уже не зможе співати, але на небі біля Бога йому набагато краще, затишніше і спокійно. «А мама полетіла до Бога?» – зненацька запитав бабцю. Очі у старенької вмить наповнились слізьми, і вона гірко-гірко, мов дитина, заплакала, притиснувши онука до себе.

Ось так в одну мить хлопчик залишився сиротою, адже батька забрали в тюрму на довгих дев’ять з половиною років. Коли він звільниться, синові виповниться  дев’ятнадцять. Навряд чи він вибачить батькові безглузду й страшну загибель матері.

Ревнував до самої смерті

Ревнощі – поганий порадник. Особливо якщо в обох кров «підігріта» алкоголем.

Це трапилось більш ніж два роки тому, наприкінці грудня. Напередодні нового року традиційно працівники фірм збираються на корпоративні вечірки. Пішла у бар і Наталя з колегами. Пішла, хоча знала: Сергій ревнивий до чортиків. Останнім часом чоловік своїми підозрами та образами не раз доводив молоду дружину до істерик. Але ж у нас працюють самі жінки, до подруг же не ревнують, переконувала сама себе. До того ж так хотілось повеселитись та й трохи попліткувати з подругою, адже на роботі часу нема, а після роботи поспішала у садочок за малим.

На відміну від колег, жінка навіть вбралась буденно, у повсякденну темну суконку, щоб навіть зовні не викликати підозри у чоловіка-ревнивця. До того ж сподівалась, що встигне повернутись раніше, адже чоловік сам збирався разом із братом зайти до знайомих. А там без оковитої не обійдеться.

Жінка і не помітила, як пролетів час. Мов вибух бомби, прогримів для неї дзвінок на мобільний. Наталя лише подивилась на екран, як змінилась на обличчі: злякалась, змарніла і наче одразу зістарілась. «Це чоловік», – тільки й промовила, рвучко встала і швидко вибігла у вестибюль кав’ярні, де не було чути музики.

Незабаром за нею у вбиральню, розташовану у вестибюлі, вийшла її приятелька. Побачивши подругу біля стіни, підійшла до неї, співчутливо зазирнула в очі: «Тобі недобре?»

«Чоловік повернувся додому, а мене нема, тож знову буде сварка, – витерла сльози. – Я так більше не можу, піду від нього. Останній раз як сварились, сказала, щоб подав на розлучення, а він пригрозив: «Тоді я тобі зроблю». Я не можу більше терпіти, але малий його так любить!»

Жінки ще трохи поговорили і Наталка зібралась додому.

«Чекай, разом поїдемо, на таксі зекономимо», – невесело пожартувала.

Шукав причину, аби вбити?

Отже, приблизно о першій ночі дружина повернулась додому. Звичайно, на вечірці трохи випила. Напідпитку перебував і чоловік. Не встигла скинути пальто, як благовірний просичав: «Де ти була і звідки в тебе нова суконка?»

Від образи й гніву не могла слова сказати.

«Що, така п’яна, тому ані пари з вуст?» – «Де хочу, там ходжу, скільки хочу, стільки буду гуляти», – не стрималась Наталя.

У цей момент, почувши грубі голоси, спросоння заплакав маленький син. Не змовляючись, батьки мовчки пішли у кухню. Знаючи, що зять швидкий на розправу, слідом за молодими пішла  з кімнати і матір Наталі. Пенсіонерка лише на декілька секунд призупинилась на порозі, прислуховуючись, чи заспокоївся онук.

Недобре передчуття крижаною рукою раптом стиснуло їй серце, і старенька ледь не бігом влетіла до кімнати. І зупинилась паралізована жахливим видовищем. Донька повільно падала, а Сергій стояв, все ще стискаючи у правій руці ніж, а лівою тримаючи вмираючу дружину за плече.

Згодом вбивця зізнається: «Ніж так легко зайшов у груди. Я не пам’ятаю, як вдарив її, адже я так любив мою єдину Наталочку!»

За висновками судово-медичної експертизи, смерть потерпілої настала через масивну внутрішню кровотечу.

Зважаючи на тяжкість скоєного, Тернопільським міськрайонним судом Сергія було засуджено до дев’яти з половиною років ув’язнення. Крім того, зобов’язав сплатити матері вбитої 120 тис. грн. моральної шкоди. Обласний Апеляційний суд залишив вирок без змін.

З етичних міркувань імена всіх учасників подій змінено.