Тепер і домашніх собак вбивають у Тернополі?

Німецька вівчарка померла в муках на подвір’ї приватної хати її господарів. Усе відбулося за лічені хвилини. Навіщо таке комусь було робити — господарі усвідомити не можуть.

- Барт був чудовою собакою — катав дітей на роликах, був дружелюбним, - каже стримуючи сльози Ірина Гнатів. - Не знаю кому захотілося отруїти пса який живе на приватному подвір’ї ...
Німецька вівчарка загинула у ніч 24 березня о 4 ранку на вулиці Глибокій. Господарі переконані — пса отруїли. А в цей же вечір схожа біда трапилася і у сусідів.

- Ми прокинулися від того, що почули як Барт скрикнув і заскавулів, - розповідає жінка. - В ті дні саме потепліло і він уже ночував надворі. Ми вибігли на вулицю і побачили що пес уже б’ється у конвульсіях. Відразу почали телефонувати нашому ветеринару. Він сказав які ліки потрібно колоти і ми зробили ін’єкції. Але отрута була така сильна, що незважаючи ні на що собака загинув.

Кокер-спанієля який живе по сусідству вдалося врятувати — симптоми отруєння у нього проявилися пізніше.
- У сусідського пса на наступний день почалося таке саме, - розповідає жінка. - Але ми уже знали що робити, тож допомогли йому. В той день, як пригадали сусіди, собака з’їв щось біля дитячої пісочниці у дворі по сусідству.

Жінка думала звертатися у міліцію, однак для цього слід було віддати тіло тварини на екпертизу — аби довести що її таки отруїли.
- Усе трапилося у суботу вранці, тож нам би довелося тримати мертвого Барта вдома два дні, аби перечекати вихідні, - розповідає Ірина Гнатів. - А це нам психологічно було важко. Тому ми його поховали. Але це уже не перший випадок вбивства собак на нашій вулиці. Тож, переконана, вбивців все-таки виявлять самі сусіди, якщо вони спробують вчинити таке ще раз.

Власники собаки на наступний день шукали залишки їжі, якою пса отруїли, однак знайти її не змогли.
- Зловмисник знав що робив — адже отруїти породисту собаку з чудовим нюхом не просто, - каже жінка. - Мабуть це був шматок м’яса нашпигований рідкою отрутою. Адже таблетки Барт би виплюнув. Та й м’ясо з різким запахом він би не їв — значить отрута була сильною. А смертельну їжу розкидали, мабуть, біля пісочниці. А не дай бог дитина взяла би випадково до рота отруту — що б було тоді. Таке ж траплялося вже.
До слова, за жорстоке вбивство тварин, до того ж чужих, передбачена кримінальна відповідальність.