Тернополяни розповіли про своє ставлення до сучасних журналістів

Починаючи з 1992 року 6 червня відзначається професійне свято працівників засобів масової інформації.

З нагоди свята журналісти Доби поцікавились у мешканців Тернополя про їхнє ставлення до сьогоднішніх журналістів та запитали, що вони думають про цю професію. 

Мар'яна Хомик: 

–Я добре ставлюсь до журналістів і вважаю цю діяльність дуже важливою і відповідальною. Не можу виокремити когось певного з представників цієї професії чи джерела з яких я черпаю інформацію, адже споглядаю новини хаотично та на різних платформах. Дуже часто відвідую сторінки «влогерів» та різних публічних осіб, щоб так би мовити читати новину з перших вуст. Бажаю усім журналістам натхнення та успіхів.

Мар'яна Орлик:

– Журналісти є різні: одні пишуть правду, покладаючись на факти, а другі брешуть, додумують щось, або просто-напросто не провіряють інформацію. Тому через це я відношусь до них з деякою недовірою, стараюсь відбирати найважливіше для себе та читати тільки офіційні джерела. Хочу порадити представникам медіа не зупинятись, діяти, вдосконалюватись і завжди пам’ятати про людські моральні цінності, про те, з якою метою подається інформація і чи не спричинить це комусь шкоди.

Марія Адамів (18 років, студентка ТНПУ ім.. В.Гнатюка):

— На мою думку, журналісти це витривалі та творчі люди, які не бояться перешкод і йдуть проти вітру. Маючи знайомих, які навчаються та працюють у цій сфері, я зрозуміла що ця професія вимагає підготовки не тільки духовної, але й тілесної, адже приходиться багато ходити, а то й бігати з технікою, штативом і т. д. Щодо того що і де я читаю та дивлюсь скажу, що найчастіше заходжу на інтернет-сайти, адже там подаються найсвіжіші новини, про які в газетах зможу прочитати лише через декілька днів.  Зараз телебачення і друковані газети для мене в минулому(хіба що читаю «Моя сповідь» чи «Христова скеля» коли приїжджу на вихідні до бабусі в село). А винуватцям професійного свята бажаю творчих злетів, знайти себе, виробити власний стиль та стати професіоналами своєї справи.

 Іван Овчинников (22 роки, військовослужбовець):

— Не можу нічого конкретного сказати про журналістів, адже майже взагалі не читаю їхніх матеріалів через зайнятість. Знаю точно, що вони потрібні людям, тільки справжні та професійні, які у боротьбі за справедливість, у бажанні змінювати приведуть країну до кращих часів.