Двоє вчителів з Тернопільщини показали на власному досвіді, як потрібно працювати на землі, аби не їздити за кордон (ФОТО)

Подружжя Омельчуків мешкає у мальовничих Васьківцях, поблизу ставка, обоє – педагоги. Проте це не єдине джерело їхнього щедрого сімейного достатку. Олександр та Олена виросли у родинах, де здавна панував культ землеробства.

Трудячись на 3 гектарах власного поля, вони успішно демонструють усім скептикам – від результатів роботи можна досить заможно жити, не їздячи на закордонні заробітки. Пише Шумськ.інфо.

– На початках, коли у нас не було сільськогосподарської техніки, і чи не все навантаження лягало на руки, було досить важко. Але коли розжилися на трактора, інший реманент – стало помітно легше, – згадує Олена. – Мій чоловік з Іловиці, він просто себе не уявляє без города, поля. Коли була можливість переїхати у місто, то він твердо відмовився, так міцно прив’язався до села. Не уявляю себе без сільської роботи, якщо ти відчуваєш землю, віддаєшся їй сповна – вона щедро винагороджує тебе.

У подружжя на обійсті, як і у всіх поважних сільських газдів, повно домашньої живності – від корови (до речі, якщо продавати молоко, сир, сметану за ринковими цінами, а не віддавати молокозаводам практично задарма, то, як каже мама Олени, корівчину тримати дуже навіть вигідно), свиней, різноманітної птиці, кролів. Кілька років тому на сімейній раді порішили трішки, так би мовити, звузити спеціалізацію виробництва. Основну увагу почали приділяти вирощуванню ранніх і надранніх сортів картоплі.

І не просто звично садити бульби, як ми усі звикли до цього, а робити цей культовий у селі процес дещо за модернізованою технологією – картопляне поле вкривати спеціальним агроволокном. Вигода подвійна. По-перше, температура під повітропроникною, волого-пропускною плівкою на 6 градусів вища, аніж назовні, тому теплолюбна культура швидше сходить. А по-друге, під накриттям до картоплі не може ніяк дістатися одвічний її ворог – колорадський жук. Коли поле розкривають, рослини вже перецвіли, і шкідник не такий страшний. Врожай отримують екологічно чистий, без впливу, шкідливого для людського здоров’я, інсектицидів. Адже і добриво теж органічне – гній, який приорюють перед садінням. Решта етапів догляду залишаються в силі – сапання, підгортання. Але перед цим потрібно знімати агроволокно. Коли позаминулої середи скородили посаджене, то земля на дотик була просто гарячою. Хоча протягом весни дні були переважно прохолодні. – Років чотири тому картоплю під волокном починали культивувати на п’яти сотих. Тоді це була середньостигла «Бела роса». Навички застосування волокна набували по ходу, в процесі роботи.

– Нам з дружиною допомагали діти, Сергій та Яна, особливо вони старалися, коли потрібно було накривати у полі. На початках пробували дві смуги плівки з’єднувати між собою скотчем для збільшення ширини захвату. Переконалися – неефективно. Дійшли до висновку, що потрібно накривати посадку тільки на розміри агроволокна. Тому і бачите на полі три білі смуги. Тут у нас цьогоріч 20 сотих надранньої картоплі сорту «Рив’єра». Присипаємо краї землею – це надійніше, аніж скотчем. Проблема, хіба в тому, що можуть утворюватися невеличкі дірки від непроханих прогулянок дрібної звірини чи сильних поривів вітру. Тоді доводиться заклеювати, – ділиться картопляними нюансами Олександр. – Використовуємо при посадці бульби лише першої репродукції – від цього врожаї серйозніші. Замовляємо перевірені високопродуктивні сорти: «Карера», «Гала», «Андрета», усього – 8. Садимо, як тільки дозволяють погодні умови, відразу після початку другої декади березня – від 10 до 15 числа. Минулого року вже смакували новим врожаєм 17 травня. Як буде в цьому році – побачимо. Багато в чому успіх швидкості дозрівання залежить від якості волокна. Минулий рік був не дуже врожайним на картоплю, але все ж мали надранніх сортів у співвідношенні 1:6 – посаджених до зібраних. Першої нашої закупівлі агроволокна вистачило на три сезони. Цьогоріч змушені були докупити 5 рулонів по 100 метрів довжиною, але спецволокно, хоч і дещо товстіше, на якість гірше.

Рання картопля Омельчуків популярна у шумчан – у минулі роки за день на міському ринку продавали до 40 і більше кілограмів. Пізні сорти вибирають у липні – на місяць раніше, аніж починається масове копання «другого хліба» у переважної більшості господарів у нашому краї. Серед цікавинок цієї сім’ї – горіховий сад, розміром 40 сотих, тут прижилися низькорослі грецькі горіхи двох сортів – «Кочерженка» та «Піонер». Його заклали теж 4 роки тому. Минулого року дочекалися першого горіха. Але, як жартує Олександр, скуштувати його не вдалося, хоча дуже хотілося. Якась птаха виявилася спритнішою, поцупила раніше. Цьогоріч сподіваються на більший врожай. Досвід господарювання сім’ї Омельчуків переконливо доводить – при креативному підході до обробітку землі, використання при цьому нових технологій, врахування кон’юнктури споживчого ринку можна отримувати хороший прибуток і на відносно невеликих земельних площах. Та головний рецепт успіху все ж залишається незмінним – працелюбність.