«Не подвір’я, а квітковий рай!»: кажуть про обійстя Олени Паламар з Тернопільщини (ФОТО)

Найбільша любов господині – іриси. Їх у неї аж пів тисячі сортів. Яких тільки кольорів і відтінків цієї ароматної квітки немає на городі! Не відстають від ірисів і лілейники – ще одне замилування жінки. А ось «бронза» дісталася півоніям. Скільки ще квітучих рослин тут оселилося – годі злічити! У різнобарвному цвіті оселя Паламарів потопає від ранньої весни до пізньої осені.

Пані Олена зростала у тернопільській квартирі, тож про квітник у той час можна було лише мріяти. Бажання плекати квіти виникло тоді, коли разом із чоловіком збудували у приміському селі Підгороднє хату.

– Пригадую, вийшла на город і думаю: що би то на ньому посадити, – ділиться спогадами господиня. – Напевно, логічно було би починати з картоплі і грядок. Я ж вирішила спершу наситити свою душу. Хотілося ароматної краси, тому замість бараболі посадила квіти. З року в рік їх ставало дедалі більше. Тож почала продавати трохи на ринку, натомість купляла нові екземпляри. Тепер як не придбаю бодай би одну квітку, то вважайте, що рік минув намарно.

Насправді ж однією квіткою пані Олена не обходиться. Замовляє їх щороку десятки, а то й більш як сотню. Ось, приміром, зараз чекає на поповнення колекції півоній, які їдуть до Підгороднього з самої Голландії. Неподалік від півоній на квітнику оселилося сімдесят вісім сортів лілійників. Восени зацвітуть сто екземплярів жоржин. Загалом же на городі Олени Паламар – понад тисяча розмаїтих квітучих рослин.

– Але найбільше моє захоплення – іриси, – зізнається жінка. – Маю чотириста сортів бородатих і сто – карликових. Охоче ділюся ними з такими ж квітколюбами, як я. Мої іриси ростуть по всій Україні і навіть в Італії та Іспанії. Карликові цвітуть упродовж травня. Бородаті починають вабити зір різнобарвними кольорами на порозі літа. У догляді вони нічим не відрізняються. Люблять тепло і сонце, добре переносять мороз і засуху, утім не терплять надлишку вологи.

Після цвітіння квітконосне стебло Олена Паламар радить повністю відламати. Якщо залишати рослину на тому ж місці, то зрізати листя потрібно у листопаді. Коли ж вирішили розсадити (найкраще це робити через місяць після цвітіння), то листя необхідно зрізати конусом на висоті 15 сантиметрів..

Проріджувати і ділити іриси потрібно кожні три-чотири роки. Інакше вони не будуть цвісти і почнуть хворіти. Можливий варіант часткового проріджування рослини: у центрі куща видалити старі кореневища, залишивши частину на периферії. Можна викопати весь корінь, розібрати його, обробити розчином марганцівки, підсушити на сонці і посадити ланки на нове місце. Ямку слід робити таку, щоб у центрі залишався невеликий насип, на який і потрібно викласти корінь. У лунку жінка радить кинути жменю піску. Між рослинами і між рядами – залишити відстань по 50 сантиметрів.

– Щойно висаджену рослину підживлювати не треба, – зауважує Олена Паламар. – Це краще зробити вже наступного року: навесні, після цвітіння і восени. На зиму іриси не утеплюю, тому що вони не бояться морозів. Лише для профілактики хвороб і шкідників посипаю попелом міжряддя.