Будівельний скандал: на Тернопільщині між юристом та лікарем розгорнувся конфлікт через двоповерховий «самобуд» (подробиці)

Майже 20 років простояв у центрі Збаража гараж, як нині з’ясувалось, документально не оформлений. Споруда стояла би і далі, якби випадково нові сусіди не взнали, що це є «самобуд» і вирішили використати ситуацію з користю для себе.

Заради місця під сонцем

І ось вже рік через суд вони вимагають, аби знести двоповерхову споруду або продати їм як будматеріали. Мовляв, ми її знесемо та розширимо двір. Родину Боднар можна зрозуміти – маленьким діткам потрібен простір для ігор та просто для прогулянок, не тримати ж їх постійно у хаті. Як любляча матір, Руслана хоче всього найкращого своїм малюкам. Однак, оглядаючи перед купівлею подвір’я, вони знали, що двоповерхова споруда ­– сусідська і та земля вже їм не належить. Придбаний будинок почав їх не влаштовувати та не задовольняти через 7 років, коли вони  реконструювали будівлю, розширивши споруду більш ніж удвічі. До того ж помер попередній власник хати, пан Флейтута. Відтак нема кому підтвердити слів власника «самобуду» О. С. Стасишина, що Флейтута дозволив надбудувати над його сараєм два поверхи і розширити будівлю. «Утім, – визнає дочка Олександра Сергійовича, – ми за це заплатили, лише одразу не оформили як власність».

Ситуація набула розголосу ще й тому, що Руслана Боднар – юрист, а Олександр Стасишин – головний лікар Збаразької районної лікарні, людина відома у краї. Цим досить вміло скористались їхні опоненти: фахівця з 40-річним стажем охрестили   «скритим регіоналом». Певно, нагадавши, як 2 роки тому тут лікувався «побитий» міський голова Збаража Михайло Бочаров (якраз він і був тоді «регоіналом»). Однак що мав вдіяти головний лікар, якщо до мера викликали «швидку»? Заборонити надати допомогу? Відмовити в обстеженні? Але ж кожний лікар дає клятву Гіппократа.

Зрештою, все по порядку.

Правда Руслани

«У 2004 р. ми з чоловіком придбали у Збаражі на вул. Прашка будинок разом із господарськими будівлями, – розповіла Номер один Руслана Боднар. – Подвір’я було захаращене, тож уже згодом, коли все оглядали, побачили над сараєм, зазначеним  в інвентарній книзі під літерою «Б», двоповерхову надбудову. Але тоді ще живий колишній власник пан Флейтута сказав, що це належить сусіду, лікарю Стасишину, що він дозволив йому надбудувати над сараєм два поверхи, і ми дали собі спокій».

Забігаючи наперед, слід відзначити, що у виданому Боднарам Державному акті на земельну ділянку площею 0,029 га земля ж під сараєм залишились у комунальній власності Збаразької міськради.

Подружжя почало обживатись. Насамперед повністю реконструювали будинок, розширивши його площу – якщо спочатку хата мала 47 кв. м площі, то нині – 115 кв. м. Потому вирішили поновити документи і виробити права власності на землю та споруду. Саме тоді і з’ясувалось, що двоповерховий «сарай» – нічийний «самобуд», бо ніде не оформлений.

«Ми не виставляли претензій, поки не дізналися, що він не узаконений», – визнає співрозмовниця. Хоча вже тоді споруда «нависала» (за висловом жінки) над її подвір’ям.

До того ж минулого року до Боднарів прийшла дочка пана Стасишина – Наталя з чоловіком Олександром Сиротюком просити дозволу на ремонт стіни. Адже будівельники не можуть літати у повітрі, їм потрібно розмістити будматеріали, встановити підручні засоби. На той час у Руслани з чоловіком уже народилось троє дітей, гармидеру й так вистачало, а тут ще чужі люди на подвір’ї. Отож розмова не вийшла, більше того, жінка як юрист вирішила через суд змусити опонентів знести незаконну будівлю. Як варіант, пані Руслана запропонувала: «Продайте нам споруду як будматеріали, ми самі її розберемо і повернемо вам до цеглини».

У відповідь Олександр Сиротюк запросив 50 тис. доларів.

Правда Стасишиних

Коментуючи події, захисник Олександра Стасишина, адвокат В. Ф. Берегуляк, категоричний: дозвіл на будівництво був.

«В архівах Збаразької міської ради є згода Флейтути за 1994 р., є рішення за №330 про дозвіл побудувати над господарською спорудою Флейтути господарський будинок. Щодо земельної ділянки, про яку говорить друга сторона (Р. Боднар – авт.), дана будівля, перш за все, побудована не на їхній земельній ділянці. Ніким не підтверджено, що вам відмовили у приватизації земельної ділянки під нею, адже ви могли оскаржити це рішення», – пояснює Володимир Берегуляк.

«Будинок побудовано у 1994 р., і хоча вже немає серед живих Флейтути, його колишня дружина засвідчує, що була домовленість і дозвіл на будівництво гаража громадянину Стасишину, моєму батькові, – втручається Наталя Олександрівна. ­– . Є сусіди, які також підтверджують її слова. Жодного разу Руслана, скільки ми не звертались, не хотіла порозумітися. Усе було добре, поки ми не захотіли відремонтувати стіну. Так через 19 років, тільки-но поселилася Руслана, почалися скарги».

Щодо небезпеки даної будівлі, дійсно, є висновок експерта Рубіна, який вказав: будівля не є настільки аварійною, є можливості усунути певні недоліки і використовувати надалі за призначенням, визнає адвокат.

«Під час судового розгляду за клопотанням сторони було призначено судово-будівельну технічну експертизу, яку повинен проводити незалежний експерт. Натомість її провела підприємець Марія Фенц. Тож при розгляді справи у суді першої інстанції її результати не брались до уваги», – зазначає Володимир Федорович.

До речі, аналогічна ситуація сталась у Тернопільському міськрайсуді під час розгляду кримінальної справи щодо Зеновія Щепановського. Слідчі обласного управління міліції замовили проведення судово-будівельної технічної експертизи експертам, котрі, як з’ясувалось уже в суді, не мали відповідної ліцензії, відтак не значились у державному реєстрі судекспертів. Тому цей висновок до уваги не брався. Хоча Руслана Боднар може просити апеляційний суд таки призначити нову судово-будівельну експертизу.

Або так, або ніяк?

Вертаючись до подій у Збаражі, Володимир Берегуляк визнав: так, Державною будінспекцією було винесено припис та накладено штраф на громадянина Стасишина. Він його сплатив. Після того було направлено листа до громадянки Р. Боднар з проханням надати доступ до будинку, щоб усунути вказані експертом Рубіним недоліки та відремонтувати будівлю, але пані Руслана письмово не відповіла, а усно відмовила.

«Насправді є сусідський конфлікт, коли ніхто не хоче поступатись, – констатує адвокат. – Я особисто звертався до Боднар щодо їхніх умов. Хоча ми заперечуємо стосовно знесення будівлі. Ми пропонуємо укріпити будівлю зі всіх сторін, поштукатурити, і нехай кожен користується тим, що йому належить».

Більше того, минулого року на запит захисника Збаразька БТІ чомусь не змогла надати технічного паспорта, виданого попередньому власникові Флейтуті, на будинок на вул. Прашка до 2004 р., де вказано, де що знаходилось. Чи не тому, що двоповерховий «сарайчик» таки насправді значиться як власність Стасишина? З цього приводу Збаразька міська рада звернулась до правоохоронних органів з проханням вивчити документи, отримані В.  Боднар на оформлення права власності будинку після реконструкції.

Не хотілось би переказувати всі перипетії «паперової війни», що триває вже рік між сусідами, двома інтелігентними родинами. Лише зазначу, що Збаразький районний суд відхилив прохання Руслани Боднар дозволити знести сусідську будову. Вона оскаржила це рішення у Тернопільському апеляційному суді. Та жоден суд не розставить усі крапки над «і», якщо сторони не захочуть зрозуміти одна одну і почути не тільки власну правду, а й сусідську.