"Біль, сльози і неймовірна гордість": англійські волонтерки у Тернополі розповіли, що їх найбільше вразило під час зустрічей з пораненими бійцями (ФОТО)

Троє волонтерок з Англії зараз перебувають в Тернополі. Жінки вперше приїхали в Україну у час війни, аби не лише передати зібрану допомогу, а й особисто поспілкуватися з бійцями, медиками, українськими волонтерами.

Кажуть, після побаченого отримали ще більше наснаги, аби допомагати українцям. І чимало конкретних запитів.

Подарований благодійником мікроавтобус вирішили привезти особисто

«Я живу у містечку біля Лондона, – розповідає 0352.ua одна з волонтерок, Ольга Протопападакіс (Муравська-Мандрик), рід якої походить з Тернопільщини. – У 2014-му році, як тільки війна почалася, я зрозуміла, що потрібно щось робити. Вже 30 років маю свій магазин, то люди мене в містечку знають. Я розмістила оголошення в нашій місцевій газеті, що потрібно одяг, взуття, харчі в Україну – для бійців, для переселенців. І дуже швидко я вже мала повну хату допомоги. Ми з чоловіком то сортували і надсилали у монастир Йосафата у Львові. Надсилали тим, кому довіряли».

Ольга систематично передавала допомогу в Україну. В останній рік до неї долучилися Розі Тейлор Девіз та Маргарет Гал. Разом жінки створили благодійну організацію The scrubbery.

«Розі має благодійну компанію, яка шиє медичні халати, вона активно допомагала медзакладам в час ковіду, адже тоді дуже бракувало халатів. Розі вже знала про мою діяльність, питала в мене про контакти в Україні, кому можна допомогти. Відтак вона пошила 2 тисячі комплектів медичної уніформи і ми це передали. Після цього отримали інформацію, що ще потрібно таку форму, а також медичні ліжка, одяг. Маргарет – остіопат, вона багато розуміється в медицині, допомагає нам зібрати необхідні медикаменти», – розповідає Ольга Протопападакіс.

Нещодавно благодійник з Ірландії подарував організації мікроавтобус Мерседес Спрінтер, якому лише 4 роки.

«Ми вирішили передати авто тим, хто потребує. Зголосилися бійці морської піхоти. Ми завантажили бус допомогою і вирішили все привезти особисто. На кордоні морські піхотинці нас зустріли, ми передали їм мікроавтобус, вони використовуватимуть його для евакуації поранених. А також відвідуємо медзаклади, роздаємо допомогу і цікавимося, що ще конкретно потрібно. Щоб ми в Англії збирали саме те, на що є запит», – пояснює ціль приїзду Ольга Протопападакіс .

«Було багато сліз»

Жінка дуже зворушена зустрічами з бійцями.

«Зустрілися з молодими пораненими хлопцями. Це важко, це було багато сліз, – зізнається Ольга. – Але попри страшні рани вони хочуть знову на війну. І завдяки цим зустрічам ми почерпнули багато сил для себе. Тепер ще краще розуміємо, чому ми робимо те, за що взялися. Ми горді, що можемо допомогти українцям.

Моя мама з Бережанщини, під час Другої світової німці вивезли її з України. Народилася я вже в Англії. Запам’ятала, як в нас були патріотичні навчання, проводили їх хлопці з дивізії «Галичина». І той полковник, який нас вчив, наголошував, що любов до України проявляється у конкретних справах. Він казав: «Ви колись приїдете в Україну і на кордоні вас запитають, що ви зробили для України? Нічого? То відправлять вас з валізами назад». Зараз я розумію, що то було таке перебільшення, але дуже мені це запам’яталося. І коли в Україні почалася війна, почалися важкі часи, я розуміла, що не можу бути осторонь».

«Деякі українці досі не збагнули, що в країні – війна»

Ольга Протопападакіс додає, що їхньому приїзду в Україну активно посприяла Софія Курик, син якої у 19 років минулоріч загинув на війні. Тернополянка зараз допомагає англійкам збирати допомогу для України.

На фото: Софія Курик, Маргарет Гал, Розі Тейлор, Ольга Протопападакіс (Муравська-Мандрик).

«Коли я перебувала в Англії, познайомилася з жінками, які там волонтерять, плетуть маскувальні сітки, збирають необхідну допомогу для українців – продукти, медикаменти, інструменти для лікарів, автомобілі швидкої допомоги. Вони там більше переймаються долею України, ніж деякі українці, – зауважує Софія Курик. – Бо в нас деякі люди продовжують жити так, ніби війни немає, у них зовсім інша реальність. У нас багато байдужих, для яких війна – це десь далеко. Цим жінкам з Англії наша війна більше болить, ніж деяким українцям».

Волонтерки побували в медзакладах Львова та Тернополя, поспілкувалися з воїнами, які через поранення стали каліками, відвідали поранених дітей, які прибули на лікування зі сходу України.

«Почули їхні потреби, записали, які бригади потребують автомобілі швидкої допомоги. Військові часто просять планшети, навіть плей-стейшни. Через постійні стреси мають потребу переключитися думками на щось інше, щоб постійно не думати про війну. Просили тенісний стіл», – перелічує потреби Софія Курик.

Англійки запевняють, що незабаром все необхідне доставлять.

«Незламність українських воїнів надихає»

«Я побачила, що тут є справді велика потреба в допомозі. Не тільки в тих речах, які ми привезли, люди також потребують спілкування, моральної підтримки, це для них теж важливо. Ми побачили сильних духом воїнів, вони насправді вартують тої допомоги, яку для них офірують наші громадяни в Англії. Дуже корисно, що ми почули конкретні запити, щоб передавати саме те, що необхідно. Також отримали контакти головних лікарів», – перелічила результати зустрічей Розі Тейлор.

Маргарет Гал відзначила патріотизм українських бійців.

«Ми побачили, що військові мають ушкодження тілесні, але вони незламні душевно. І це дає нам ще більший поштовх їм допомагати. Ми запевнили їх, що Англія як нація – з ними, що англійці радо допомагатимуть і надалі», – поділилася враженням волонтерка після спілкування з пораненими.