Безпрецедентне рішення суду: замість покарання тернопільського зброяра запропонували нагородити орденом

Тупо й глупо вважати - якщо ти прокурор, то, за будь-яких обставин, ти завжди правий, і твої безгрішність та безпомилковість - є апріорі похідними від твоєї прокурорської посади. На двох фото - мешканець Великої Березовиці Святослав Звір, і будинок поважної тернопільської установи, прокурори якої намагались відправити Святослава до тюрми - за нібито незаконне зберігання зброї - на термін від двох до п'яти років. Але не вийшло,- пише тернопільський журналіст Сергій Сінкевич.

Бо 7 квітня 2025-го Тернопільський міськрайонний суд ухвалив, без перебільшення, унікальне рішення: не лише повністю виправдав пана Звіра, а й ініціював звернення до Президента України з пропозицією нагородити Святослава Григоровича орденом "За заслуги"! Уявляєте?! А щоб ви, друзі, і справді, у повній мірі, уявили унікальність і скандальність цієї історії - про все за порядком.

І хоча різних перипетій тут вистачило б на окрему книгу, спробую розповісти лаконічно. Посилаючись не тільки на офіційну, а й на інсайдерську інформацію з джерел, які заслуговують на довіру. Святослав Звір - здавна відомий серед мисливців майстер-зброяр. А з початком війни до Святослава почали звертатись за допомогою й військові та правоохоронці. Майстер ніколи їм не відмовляв - ремонтував, калібрував, встановлював оптику, готував до безвідмовної роботи різну високоточну зброю, і навіть якось допоміг налаштувати обладнання для ППО. Дружина дорікала йому, що й ночами не виходить з майстерні... Р

обив все безкоштовно. Серед постійних "клієнтів" Звіра були бійці військового спецпідрозділу "ССО", загону СБУ "Альфа", поліцейського "КОРДу". Від них майстер отримував грамоти і подяки. Але, наприкінці 2022 року, якогось стороннього від війни "доброзичливця", очевидно, "задушила жаба", він "стукнув" на Святослава Григоровича, і у березні 2023-го слідчо-оперативна група провела обшуки у приміщеннях Святослава Звіра. Вилучили 19 одиниць різної вогнепальної зброї. Це офіційно вилучили. Реальних збройних одиниць могло бути ще більше. Бо, як свідчать мої інсайдери - коли про ситуацію дізнались співробітники елітних силових підрозділів, то вони оперативно прибули на обшуки, і тим, хто обшукував, сказали приблизно так: "...ні, хлопці-колеги, під протокол ви все вилучати не будете, бо тут є і наші відомчі "стволи", і ми їх забираємо". І забрали. До речі, саме тоді на ремонті у майстра була й снайперська гвинтівка бійця КОРДу Віктора Мельниченка. Гвинтівка отримала пошкодження якраз у тому бою, в якому Віктор загинув...

Відтак, коли почали детальніше розбиратись у роботі майстра-зброяра для потреб Сил оборони, то й самі поліцейські вже визнали свою початкову, ситуативно-спонтанну помилку, і не вважали за необхідність оголошувати Святославу Звіру підозру у вчиненні кримінального злочину. Тим паче, що неоднозначністю цієї ситуації зацікавився й столичний "главк", забравши справу для вивчення у Головне слідче управління Нацполіції. І це було логічно. Адже, навіть керуючись усіма законами, і зокрема Кримінальним кодексом, не варто мабуть, та ще й у час війни, "зачісувати все під один гребінець" за принципом абсолютного "люмінію"...

Це усвідомили у поліцейському відомстві, але не у Тернопільській обласній прокуратурі. У якій деякі начальники наочно показали, що поняття "правда про окрему ситуацію" - не прописане в їхніх "заводських налаштуваннях". Конкретно проявив себе у цьому перший заступник Олександр Божко. Дійшло до того, що навіть тодішній обласний прокурор Андрій Миколайчук був за те, щоб закрити провадження на рівні прокуратури, але для Божка безкорислива праця Святослава Звіра на Сили оборони - не стала аргументом. А на свого начальника Миколайчука заступник Божко накатав скаргу, відправивши її генпрокурору... Мало того - Олександр Божко, розхваливши свою принциповість в інтерв'ю виданню "Цензор.нет" - на повну "увімкнув форсаж". 

Не чекаючи повернення справи з Головного слідчого поліцейського управління ( а варто було б почекати), Божко 15 вересня 2023-го відправляє двох своїх підлеглих вручати пану Звіру підозру. Двоє прокурорських - правдами й неправдами - таки всунули папір з підозрою дружині майстра, якого на той момент дома не було... Коли ж справа дійшла до суду, це схвилювало й обурило багатьох людей, які мали й мають стосунок до війни з рашистами.

Зокрема, підполковник ЗСУ Роман Мельник ("Мамонт") засвідчив, що Святослав Звір налаштовував йому зброю ще з 2014-го. Процитую підполковника:"... я особисто привозив до майстра хлопців, які працювали з різними калібрами, з різними прицільними засобами, і Святослав завжди допомагав безкоштовно, як справжній волонтер...Він просто ділився своїм умінням, щоб наші бійці могли боронити свій край". Кінець цитати. Про фінал ви вже знаєте.

Суд повністю виправдав Святослава Звіра, і зініціював його нагородження. Суд виправдав Святослава Звіра через призму статті 43-1 ККУ. А це (увага!) - "виконання обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України".

Як на мене (прошу вважати це журналістським зверненням), було б корисним для Тернопільщини, якби Офіс Генерального прокурора загалом перевірив діяльність обласної прокуратури під нинішнім керівництвом Олександра Божка. За моєю інформацією, у прокуратурі мають намір оскаржувати рішення міськрайонного суду. Без сумніву, право таке у прокуратури є. І, якщо так і трапиться, то це буде надзвичайно цікава апеляція. Особливо, якщо до її розгляду, Президент вже встигне нагородити майстра Святослава Звіра орденом...

P.S. Вирішив це озвучити, бо особисто для мене (та й, бачу, для міського суду і багатьох тернополян) вся ця історія є настільки очевидною, що від того ще більше нерви беруть.