Яким побачив Тернопіль переселенець з Донбасу: чисті вулиці, галицькі слова та скромні дівчата

Вже місяць як я переїхав з Донецька до Тернополя. Зараз там несприятливе середовище для журналістики, тим паче, якщо ти маєш проукраїнську позицію, тож вирішив спробувати дописувати на 0352.ua

Схід та Захід нашої держави порівнювали вже не раз. Мета цього матеріалу провести паралелі побутового життя у двох містах та побачити різне і спільне з точки зору простого обивателя.

Компактний, чистий та безпечний

Перше, що помічаєш на вулицях файного міста – відсутність сміття. Мова йде не лише про центр, але й про спальні райони. За чистотою Донецька пильно слідкують, особливо у центрі, але в житлових районах комунальники просто не встигають, бо народ часто смітить прямо у власному дворі.

Цікавий і такий момент – у Тернополі немає сильних контрастів між центром та околицями. Наприклад, у шахтарському місті більшість гарних парків, упорядкованих тротуарів, відремонтованих фасадів будинків, посаджених квітів зосереджено у діловій частині міста.

3 - Тернополя полюбляють прикрашати житло кв__тами

Ще більша різниця між донецькими та тернопільськими селами. Тут я не помітив жодної кинутої чи розваленою хати, навпаки, багато будиночків охайні з гарним подвір’ям.

2 - Охайн__ будиночки п__д Тернополем

Файне місто здалося мені безпечним. Я не хочу сказати про стереотипи, ніби Донецьк – місто бандитів. За мої 27 років, я стільки разів повертався додому вночі, але жодного разу не стикався з вуличними злочинцями. Одначе, те що у Тернополі на перших поверхах будинків не ставлять грати, а народ може лишити коляски прямо у під’їзді говорить вже про щось.

4 - Тут люди лишають коляски нав__ть у п__дїзд__

Я побував в усіх обласних центрах України, але такого компактного та простого в орієнтуванні міста ще не бачив. З однієї до іншої його точки можна пішки дійти за півтори години.

Найбільшою родзинкою міста, безперечно, є Тернопільський став. Катер, музики на Набережній, спритні чайки та неспішність людей навіюють атмосферу морського курорту.

5 - Родзинка Тернополя - став

Яка тут мова

Хоча я майже скрізь розмовляю українською, багато хто розуміє, що я не місцевий. Кажуть, що занадто чисто говорю та вживаю літературні слова. Наприклад, слово «стривай» замість «зачекай» видає мене. Ще у Тернополі зауважив кілька місцевих слів: бараболі, дефіляда, прошу, пательня, па-па… 

А от привітання тернополям здивувало. Зустрічаються ось так один з одним і кажуть: «прівєт» замість «привіт». Хоча на Донбасі є такий хибний стереотип, що на Західній Україні вживають багато польських слів. Але насправді можу сказати, що у мові більше навіть русизмів: повар, носки, клубніка…

Про тернополян та гумор

Окремим пунктом хочу виділити людей. Тернополяни більш чемні, виховані та скромні. Якщо бабусі заходить у тролейбус їй одразу ж поступаються місцем, а у магазині продавець не скаже вам шукати дрібні гроші – він сам розміняє вам крупну банкноту.

З іншого боку ритм життя у місті набагато повільніший, а ще Тернопіль «прокидається» і «засинає» пізніше, ніж Донбас, бо фактична різниця  у часі в 50 хвилин, та і робітничий характер Донецька дається взнаки.

З почуттям гумору у городян дуже добре. Їхав в транспорті і вирішив покуняти, поруч присів дідусь та сказав: Що, у дівчини були всю ніч?

А на ринку, коли спитався, чи можна спробувати полуницю, реалізатор відповіла: Та навіть треба скуштувати!

До речі, про дівчат. Тернополянки більш відкриті і простіші, але донеччанки симпатичніші.

Тут багато людей з якими спілкувалися були у Європі. Це великий плюс, адже це розвиває і ламає стереотипи. Гадаю, якщо б українці з різних регіонів їздили один до одного, то міфів про «бЕндерівців» та «бандитів» з «бидлом» просто б не існувало. Не дарма ж в Європі, після другої світової війни, відкрили кордони і з’явилася купа програм з обміну між країнами, передусім для молоді. Прогресивні люди живуть за принципом: «Будуй мости, а не зводь стіни».

Гаряча вода за графіком – це жах!

Найбільше, що дратує, так це гаряча вода за графіком. Це створю великі побутові незручності – не встиг помити посуд чи скупатися і все, чекай до вечора. У Донецьку вона подається цілий день. Правда така картина далеко не скрізь у нашій області, бо, наприклад, у сусідній Макіївці централізованого гарячого водопостачання нема вже років з 15-ть.

Модні ресторани та кав’ярні

Приємним здивуванням стало кількість модних закладів у Тернополі та ціни в них. Наприклад, страви коштують на порядок дешевше, ніж в нас, філіжанка кави чи пиво вартують всього 10-15 гривень, тоді як у Донецьку гривень з 20.

Що ж до цін в цілому, то на продукти вони однакові, іноді навіть і дорожчі. На Донбасі народ скуповується здебільшого у магазинах великих українських торговельних мереж, а тут замість таких супермаркетів приватні магазинчики та місцеві мережі.

В цілому Файне місто мені імпонує – тут привітні люди, добра екологія, дружня атмосфера та є куди піти, буду радити своїм заїхати сюди на екскурсію!