Біженці не збираються назад в Україну: повернеться лише третина

Українські біженці, які виїхали через війну, повернуться в Україну лише за умов безпеки та наявності перспектив для нормального життя. Більшість, однак, розглядає інші країни для постійного проживання, якщо не побачить стабільності та можливостей вдома. Ця тенденція підтверджується опитуваннями, які фіксують, що лише 30-40% біженців зараз готові повернутися в Україну, тоді як на початку війни цей показник складав понад 70-80%.

Про це розповів соціолог і ректор університету «Київська школа економіки» Тимофій Брік в інтерв'ю "Суспільне".

За його словами, на рішення про повернення впливають три основні фактори — безпека, можливість знайти роботу та відчуття національної ідентичності. Останній чинник, за словами Бріка, підсилює попередні два, створюючи міцний фундамент для повернення на батьківщину. Але якщо у людей відсутнє відчуття безпеки і стабільного майбутнього для себе і своєї сім'ї, це може відштовхнути їх від повернення.

Більшість біженців сьогодні враховує не лише власні потреби, але й потреби близьких, особливо дітей. Для багатьох із них вирішальним чинником є саме можливість забезпечити гідне майбутнє своїм нащадкам. Знайти роботу в Україні, яка забезпечить стабільний дохід та соціальні гарантії, також важливо для тих, хто зараз перебуває за кордоном. Тож питання працевлаштування та економічної стабільності стає одним із основних при ухваленні рішення щодо повернення додому.

"Якщо людина не має економічного стимулу, їй потрібно шукати кращих умов, і це не обов’язково буде Україна", — пояснив Брік, зазначивши, що зменшення рівня гостинності у країні перебування навряд чи стане приводом для повернення на батьківщину. За словами соціолога, у таких випадках люди можуть вибирати між різними країнами, де є кращі умови для праці та життя: наприклад, з Німеччини до Італії, Канади або навіть США.

Тимофій Брік наголосив на важливості почуття національної ідентичності для тих, хто думає про повернення. Для частини українців національна приналежність і зв’язок з рідною культурою є вагомим мотивом, який утримує їх від повної асиміляції за кордоном. Саме ця національна свідомість є ключем до того, щоб пов’язати майбутнє з Україною, навіть після складного етапу вимушеного переселення.