21-річна луганчанка обороняє Україну – волонтери Тернопільщини про зону АТО

Із тижневої поїздки на Схід, подолавши понад 3500 кілометрів, повернулися волонтери районного Штабу національного спротиву. Як розповів координатор штабу Володимир Голоднюк, рухаючись за маршрутом Слов’янськ − Костянтинівка − Дзержинськ −Дімітров − Авдіївка − Селідове − Мар’їнка − Вугледар − Волноваха − Широкине − Водяне, вони провідали 16 земляків у різних підрозділах. − Ми відвезли хлопцям те, що вони замовляли, − каже Володимир Голоднюк, − зокрема два тепловізори, рації, тактичні ножі, ліхтарики, пічки-буржуйки, каремати, форму, каски, берці, ліки, продукти, засоби гігієни, посуд тощо. А ще − дві іконки, по-своєму особливі.

Одну з них − вишиту волонтерами штабу ікону Св.Миколая купив незнайомий чоловік і попросив обов’язково передати бійцям на Схід, а другу передав для захисників України хворий на ДЦП хлопчик з одного із сіл Збаражчини. Основна частина нашого маршруту пролягла по передовій. Коли привезли морським піхотинцям у Широкиному тепловізор, форму, продукти, вони дуже зраділи, а комбат зізнався, що ми другі за рахунком волонтери, які до них доїхали, пише Народне слово. 

Серед зустрічей, які особливо вразили, Володимир Голоднюк називає знайомство з 21-річною луганчанкою Оксаною. Ця мужня амазонка воює у 24-й окремій механізованій бригаді в Авдіївці. Понад усе дівчина прагне звільнити українську землю, а особливо рідний Луганськ, від «сєпарів». Море позитивних емоцій викликала зустріч із земляком Сергієм Маслюком, який уже рік воює у найгарячіших точках − на 31-му блокпосту, у Новотошківці. Сергієві волонтери вручили народну нагороду − срібну підвіску-тризуб «За честь і доблесть».

Володимир Голоднюк відзначає, що й на Сході України не бракує патріотів. Скажімо, на під’їзді до Харкова є кафе, де безкоштовно годують бійців АТО та волонтерів. А коли у збаражан дорогою на Схід зламався автомобіль, зупинився допомогти тільки один водій, який виявився переселенцем з Луганська.

За словами Володимира Голоднюка, на передовій вони не почули від бійців жодного висловлювання, яке свідчило б про паніку чи зневіру. Хлопці мають чим воювати і готові йти вперед, як тільки одержать наказ наступати.

Учасник поїздки Сергій Ткач з усмішкою каже, що ніколи у житті йому так не смакував чай, як у бліндажі за 300 метрів від позицій сепаратистів, і захоплюється мужністю, самовладанням та винахідливістю бійців, які навіть в таких екстремальних умовах облаштовують свій побут.

Володимир Голоднюк показує, якими новими експонатами поповнилася колекція шевронів і смертоносних трофеїв. Серед зразків зброї − вогнемет «Шмель», який є на озброєнні лише в російській армії.

− А шеврони бійців-земляків зайняли уже всю стіну слави у штабі, − з гордістю відзначає він.